розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 24 березня 2016 року,

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Стрюкової І.О. звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 2 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким банк надав останньому кредит у сумі 27 тис. доларів США, під 11,50 % річних, із строком повернення - до 2 серпня 2017 року.

Банк свої зобов'язання щодо надання кредиту виконав у повному обсязі, що підтверджується заявою на видачу готівки від 2 серпня 2007 року із особистим підписом ОСОБА_3 про отримання коштів.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 2 серпня 2007 року банком було укладено три договори поруки, з ОСОБА_4, з ОСОБА_8, з ОСОБА_6

Оскільки позичальником порушено умови кредитного договору, банк направив позичальнику та поручителям вимоги про усунення порушень та дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, однак порушення не усунуто, кошти не повернуто, а зобов'язання не виконано.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за кредитним договором, станом на 10 квітня 2015 року утворилась заборгованість перед банком, яка становить 15 174,34 долари США і 10 784 грн 49 коп. і складається із: заборгованості за кредитом 14 364,51 долари США, заборгованості за відсотками 809,83 доларів США, пені - 460,18 доларів США, що еквівалентно 10 784 грн 49 коп.

З урахуванням зазначеного банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 2 серпня 2007 року станом на 10 квітня 2015 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 14 364,51 долари США, заборгованість за відсотками у розмірі 809,83 доларів США, заборгованість зі сплати пені у розмірі 10 784 грн 49 коп.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 вересня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 2 серпня 2007 року, яка станом на 10 квітня 2015 року становить: заборгованість за кредитом - 14 364,51 долари США, заборгованість за відсотками - 809,83 доларів США, пеня - 10 784 грн 49 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 24 березня 2016 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 2 серпня 2007 року станом на 10 квітня 2015 року, а саме: заборгованість за кредитом - 14 364,51 долари США, заборгованість за відсотками - 809,83 доларів CШA, пеня - 10 784 грн 49 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 2 серпня 2007 року станом на 10 квітня 2015 року, а саме: заборгованість за кредитом - 14 364,51 долари США, заборгованість за відсотками - 809,83 доларів США, пеня - 10 784 грн 49 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 2 серпня 2007 року станом на 10 квітня 2015 року, а саме: заборгованість за кредитом - 14 364,51 долари США, заборгованість за відсотками - 809,83 доларів США, пеня - 10 784 грн 49 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника та поручителів у солідарному порядку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що нормами закону та умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів, а тому відсутні підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами ч. 3 ст. 554 ЦК України.

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено про відсутність підстав для вирішення апеляційним судом заяви ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності, оскільки вказана заява не була предметом розгляду у суді першої інстанції. Суд погодився з розрахунком кредитної заборгованості, визначеної банком.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 2 серпня 2007 року між ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав останньому кредит у сумі 27 тис. дол. США, зі сплатою під 11,50 % річних, із строком повернення до 2 серпня 2017 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 2 серпня 2007 року банком було укладено три договори поруки, а саме: з ОСОБА_4, з ОСОБА_8, з ОСОБА_6

Згідно з п. 1.2 вказаних договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань вказаних у п. 1.1 цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Згідно розрахунку, наданого банком, останній платіж внесено ОСОБА_3 9 січня 2015 року.

У зв'язку з порушенням відповідачами умов кредитного договору та договору поруки утворилась заборгованість, яка станом на 10 квітня 2015 року становить 15 174,34 долари США і 10 784 грн 49 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 14 364,51 долари США; заборгованість за відсотками - 809,83 доларів США; пеня - 10 784 грн 49 коп.

Відповідно ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту, частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити комісію.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року № 6-20цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником щомісяця до 5 числа поточного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. 212- 214, 316 ЦПК України не встановили дійсних прав та обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору та договорів поруки, не з'ясували, час здійснення відповідачем останнього платежу за кредитом.

Крім того, ОСОБА_3 посилався на порушення банком строку позовної давності, про застосування якої він не мав можливості заявити у суді першої інстанції, оскільки справу судом розглянуто у його відсутності та у справі ухвалено заочне рішення.

При цьому встановлено, що він не був належним чином повідомлений про дату судового розгляду у суді першої інстанції, оскільки у справі відсутні дані про фіксацію вручення судової повістки.

Відповідно до ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

У ч. 4 цієї статті передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки у суд і підготовки до участі у судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Згідно із ч. 9 ст. 74 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.

За відомостями сектору адресно-довідкової роботи управління державної міграційної служби України в Черкаській області ОСОБА_3 зареєстрованим або знятим з реєстрації не значиться.

За таких обставин не можна вважати, що суд не дотримався вимог щодо належного повідомлення відповідача про наявність судового спору та повідомлення його про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. ст. 74 - 76 ЦПК України (1618-15) , що призвело до недотримання принципу рівності та змагальності сторін та порушення вимоги ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя та позбавив відповідача подати заперечення на позовну заяву та докази, які б довели ті обставини, на які він посилався.

Апеляційний суд, не виконав вимоги ст. 303 ЦПК України й не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 24 березня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.