Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2016 року,

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект") звернулось до суду з указаним позовом, який уточнило в процесі розгляду справи, та остаточно просило стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 630,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11 березня 2015 року еквівалентно 595 441 грн 80 коп.

На обґрунтування позовних вимог ТОВ "Кей-Колект" посилалося на те, що згідно з договором про надання споживчого кредиту від 02 листопада 2007 року № 11245715000 публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") надало ОСОБА_3 кредит у сумі 20 000,00 доларів США строком до 02 листопада 2014 року зі сплатою процентів за користування кредитом та інших передбачених договором платежів.

Позивач вказував, що у зв'язку з укладенням договору факторингу від 11 червня 2012 року, право вимоги за вказаним вище кредитним договором перейшло від ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Кей-Колект".

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку із чим виникла зазначена вище заборгованість, ТОВ "Кей-Колект" просило задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Кей-Колект" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту

від 02 листопада 2007 року у розмірі 595 441 грн 80 коп., що за курсом НБУ станом на 11 березня 2015 року становить 27 630,71 доларів США, а саме: 16 128,57 доларів США, що за курсом НБУ становить 347 570 грн

68 коп. - заборгованість за кредитом; 11 502,14 доларів США, що за курсом НБУ становить 247 871 грн 12 коп. - заборгованість за відсотками.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3відхилено, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили із неналежного виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, а тому, ураховуючи відступлення права вимоги за договором факторингу, дійшли висновку, що право вимоги за зобов'язанням останньої належить ТОВ "Кей-Колект".

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з договором про надання споживчого кредиту від 02 листопада 2007 року № 11245715000 ПАТ "УкрСиббанк" надало ОСОБА_3 кредит у сумі 20 000,00 доларів США строком до 02 листопада 2014 року зі сплатою процентів за користування кредитом та інших передбачених договором платежів.

11 червня 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" було укладено договір факторингу № 4, за умовами якого право вимоги за кредитним договором від 02 листопада 2007 року № 11245715000 перейшло від ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Кей-Колект".

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Кей-Колект" посилався на те, що у зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань, утворилася заборгованість у розмірі 595 441 грн 80 коп., що за курсом НБУ станом на 11 березня 2015 року еквівалентно 27 630,71 доларів США, а саме: 16 128,57 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 347 570 грн 68 коп. - заборгованість за кредитом; 11 502,14 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 247 871 грн 12 коп. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Із умов договору про відступлення прав вимоги вбачається, що кредитний портфель складають кредитні договори, перелік яких визначено в реєстрі позичальників.

Так, за змістом ч. 2 ст. 59 ЦПК України, допустимими доказами на підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора є договір про відступлення права вимоги та додаток 1 (реєстр позичальників).

Позивач на підтвердження зазначених обставин надав саме копію договору та витяг з додатку 1, що стосується конкретного боржника та акт приймання-передачі прав вимоги; у свою чергу відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів, що відступлення права вимоги за договором факторингу не відбулося, як і не надав доказів на спростування наявної заборгованості за кредитним договором (а. с. 35-40, 232).

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 саме на користь ТОВ "Кей-Колект".

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами першої та апеляційної інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2016 року залишити без змін.