розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 про перегляд рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_4, на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року,

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 27 листопада 2007 року у розмірі 34 965 грн 14 коп.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 27 листопада 2007 року станом на 31 серпня 2013 року у розмірі 34 965 грн 14 коп., яка складається із: 9 991 грн - заборгованість за кредитом; 20 783 грн 57 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 049 грн 37 коп. - заборгованість з комісії за користування кредитом; штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 1 641 грн 20 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2013 року в частині стягнення штрафів відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг скасовано, а в частині стягнутого розміру судового збору змінено.

Відмовлено ПАТ КБ "Приватбанк" в його позовних вимогах про стягнення за кредитним договором від 27 листопада 2007 року з ОСОБА_3 штрафів відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2014 року, посилаючись на те, що істотною для справи обставиною є існування судового наказу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2009 року № 2-н-121/09, яким стягнуто з неї заборгованість за згаданим кредитним договором від 27 листопада 2007 року у розмірі 11 205 грн 12 коп., проте судами не було враховано зазначений наказ та фактично повторно стягнуто з неї суми заборгованості за кредитом та частково за відсотками.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року заяву ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2014 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулася до суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3, дійшов висновку про те, що наявність судового наказу не є нововиявленою обставиною відповідно до положень ст. 361 ЦПК України, оскільки вказаний наказ існував під час розгляду справи і заявником не надано відомостей щодо його виконання, у зв'язку із чим відсутні підстави для висновку про можливість подвійного стягнення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" (v0004740-12) , нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 361 ЦПК нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 5, 6 вказаної Постанови, процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 361 ЦПК підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 362, 364 ЦПК.

Судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені частиною другою статті 361 ЦПК, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 361 ЦПК, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наявність судового наказу від 05 лютого 2009 року не є нововиявленою обставиною для перегляду рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2014 року відповідно до положень ст. 361 ЦПК України; при цьому заявником не надано відомостей щодо його викоання.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ