розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" до Березанської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє через представника ОСОБА_5, на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 травня 2016 року,

У липні 2014 року заступник прокурора Березанського району в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та ДП "Очаківське лісомисливське господарство" звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 14 липня 2011 року № 419 в частині надання дозволу ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для рекреаційного призначення (індивідуального дачного будівництва) площею 0,1 га із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області; визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 29 липня 2011 року № 460; визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_2 від 29 липня 2011 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а також зобов'язати ОСОБА_4 повернути у власність держави земельну ділянку площею 0,0873 га, кадастровий номер НОМЕР_1 вартістю 43 423,02 грн.

В обґрунтування вказаних вимог, позивач зазначив, що розпорядженням голови Березанської райдержадміністрації від 14 липня 2011 року № 419 ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею до 0,10 га для ведення індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту, але в межах території Коблівської сільської ради Березанського району.

Розпорядженням Березанської райдержадміністрації від 29 липня 2011 року № 460 затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0873 га для рекреаційного призначення (індивідуального дачного будівництва) із земель державної власності запасу за межами населених пунктів в межах території Коблівської сільської ради.

На підставі цього розпорядження ОСОБА_4 видано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,0873 га, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Березанський район, Коблівська сільська рада, за межами населеного пункту, який 29 липня 2011 року зареєстрований відділом Держкомзему у Березанському районі Миколаївської області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Прокурор зазначав, що надана ОСОБА_4 земельна ділянка належала до земель державної власності та перебувала у постійному користуванні ДП "Очаківське лісомисливське господарство" та відносилася до земель лісового фонду (лісогосподарського призначення), а тому повноваження щодо вилучення та передачі її у власність належать обласним державним адміністраціям.

Рішенням Березанського районного суду від 24 лютого 2016 року позов заступника прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації задоволено .

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2014 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до статей 141, 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. 31 ЛК України (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень державної адміністрації у сфері лісових відносин віднесено, у тому числі, передачу у власність, в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припинення права користування ними.

Так, встановивши, що спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду, її вилучення (викуп) у ДП "Очаківське лісомисливське господарство" з метою передачі її у власність ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст. 31 ЛК України, не проводилось, Березанська районна державна адміністрація не мала повноважень на розпорядження цим майном, у зв'язку з чим це майно вибуло із володіння ДП "Очаківське лісомисливське господарство" та Миколаївської обласної державної адміністрації поза їх волею, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що порушене право державної власності підлягає захисту шляхом визнання незаконними розпоряджень щодо передачі цієї ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на землю і повернення земельної ділянки у власність держави.

Твердження заявника, що позивачем не доведено належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, а саме ДП "Миколаївське лісове господарство", спростовуються наявними у матеріалах справи земельно-кадастровою документацією, кадастровим планом земельної ділянки та висновками Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення, а тому касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.