Гримич М.К., Висоцької В.С., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Агро" про внесення змін до договору оренди землі, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 серпня 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Агро" (далі - ТОВ "Зоря-Агро") та просив внести зміни до договору оренди землі від 15 липня 2007 року, укладеного між сторонами, в частині збільшення орендної плати до 7 % від нормативної оцінки земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 24 березня 2004 року, він є власником трьох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 28, 51 га, в тому числі 21, 29 га ріллі, які розташовані в межах території Сухобалківської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

Зазначав, що 15 січня 2007 року між ним та ТОВ "Зоря-Агро" було укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого він надав в оренду земельну ділянку, загальною площею 21,29 га, а відповідач прийняв її в строкове користування строком на п'ять років та зобов'язувався сплачувати орендну плату у фіксованій грошовій сумі у розмірі 2 657 грн 10 коп. - 2 % від вартості орендованої земельної ділянки.

Додатковою угодою від 08 грудня 2011 року внесено зміни до вищевказаного договору оренди земельної ділянки та встановлено щорічний розмір орендної плати за користування вказаною в договорі земельною ділянкою у розмірі 5 000 грн - 3 % від вартості орендованої земельної ділянки.

Посилаючись на те, що 24 листопада 2015 року він надіслав відповідачу письмову пропозицію щодо збільшення розміру орендної плати, а 30 листопада 2015 року - проект додаткової угоди про збільшення розміру орендної плати з 3 % до 7 % від вартості орендованої земельної ділянки, вважаючи такі умови справедливими та такими, що відповідають ринковим умовам, проте відповідач не погодився з такою пропозицію, просив задовольнити позов.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 11 серпня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що підстави для внесення змін до договору в односторонньому порядку договором, укладеним між сторонами, не передбачено. Наведене узгоджується з приписами ст. 525 ЦК України.

Апеляційним судом правильно зазначено й те, що орендна плата нараховувалась відповідачем з урахуванням індексу інфляції та індексації вартості землі, що свідчить про відсутність істотних порушень умов договору відповідачем.

З огляду на вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтовано висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 серпня 2016 року залишити без змін.