Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" до ОСОБА_4 про зміну формулювання причин звільнення, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", яке діє через представника КозлюкЗінаїду Ростиславівну, на рішення апеляційного суду Волинської області від 19 травня 2016 року,

У грудні 2015 року ПАТ "Волиньгаз" звернулось до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 працювала в товаристві на посаді начальника управління з персоналу. 12 червня 2015 року відповідача наказом голови правління ПАТ "Волиньгаз" було звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області відповідача 11 листопада 2015 року було поновлено на роботі.

На виконання вказаного рішення суду, 12 листопада 2015 року позивачем було видано наказ про поновлення ОСОБА_4 на роботі. Після цього ОСОБА_4, ознайомившись з наказом, 20 листопада 2015 року написала заяву про звільнення її з роботи за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. У цей же день керівник товариства видав наказ № 359-К про звільнення відповідача з роботи, згідно з поданою нею заявою на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Вважаючи, що підстави для звільнення ОСОБА_4 з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України відсутні, позивач просив суд змінити формулювання причини її звільнення на ч. 1 ст. 38 КЗпП України - звільнення за власним бажанням.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2016 року позов ПАТ "Волиньгаз" задоволено.

Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_4 з роботи відповідно до наказу від 20 листопада 2015 року № 359-К на "звільнення за власним бажанням ч. 1 ст. 38 КЗпП України" та стягнуто з відповідача на користь товариства судові витрати у розмірі 1 218 грн.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 19 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПАТ "Волиньгаз", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказане рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2014 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист трудових прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення трудових прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

У частині 1 ст. 232 КЗпП України визначено перелік заяв, за якими в судах розглядаються трудові спори.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що безпосередньо в судовому порядку розглядається трудовий спір про зміну формулювання причини звільнення лише за заявою самого працівника, а не за заявою роботодавця.

З урахуванням вказаного, встановивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження порушення його прав відповідачем при прийнятті ним наказу про його звільнення з роботи, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, позивач просив суд змінити формулювання причини звільнення відповідача ОСОБА_4 у спосіб не передбачений законом.

Наведені у касаційній скарзі доводи вказаних висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційний суд, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а тому касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", яке діє через представника Козлюк Зінаїду Ростиславівну, відхилити.