розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 29 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 лютого 2016 року,

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" (далі - ПАТ "Кредобанк") звернулося до суду з позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 13 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" (далі - ВАТ "Кредобанк"), правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк" та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 181/ж, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 45 000 доларів США зі сплатою 9,5 % річних на строк до 01 травня 2028 року та зобов'язалася щомісячно проводити погашення заборгованості.

Оскільки ОСОБА_4 належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, з урахуванням уточнених позовних вимог, станом на 20 липня 2015 року існує заборгованість у загальному розмірі 50 313,39 доларів США, яка складається із: 33 661,50 доларів США - заборгованість за кредитом та 16 651,89 доларів США - заборгованість за процентами, яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь та вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 29 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 18 лютого 2016 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором № 181 від 13 травня 2008 року у розмірі 50 313,39 доларів США, що еквівалентно 1 062 618 гривень та судові витрати у розмірі 6 354 гривні.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з неналежного виконання позичальником умов договору, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Доводи касаційної скарги щодо неналежного розрахунку заборгованості, зокрема порядку нарахування процентів, а також щодо пропуску строку позовної давності не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій установлено, що 13 травня 2008 року між ВАТ "Кредобанк" та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 181/ж, відповідно до умов якого позичальник отримала кредитні кошті у розмірі 45 000 доларів США, які зобов'язалася повернути до 01 травня 2028 року та сплачувати 9,5 % річних за користування кредитом.

Пунктами 3.4 та 4.1 кредитного договору сторони визначили порядок погашення позичальником заборгованості за кредитом у розмірі 188 доларів США щомісячно, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти.

З наданого банком розрахунку заборгованості, який відповідачем не спростований, вбачається, що станом на 20 липня 2015 року заборгованість ОСОБА_4 у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором становить 50313,39 доларів США та складається із заборгованості за кредитом та процентами.

Під час розгляду справи банк, з метою послаблення кредитного навантаження на відповідача, відмовився від вимог щодо стягнення передбаченої договором пені у розмірі 2 194,17 доларів США за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що відповідач була обізнана про наявну заборгованість та 16 жовтня 2013 року подала банку письмову заяву про повне визнання розміру заборгованості й просила вирішити питання про списання штрафних санкцій за договором.

Доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності не можуть бути взяті до уваги, оскільки матеріали справи не містять заяви відповідача про застосування строку позовної давності, поданої до ухвалення рішення судом першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 29 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 лютого 2016 року залишити без змін.