Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І.,

суддів: Ізмайлової Т.Л.,

Карпенко С.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до прокурора Святошинського району м. Києва про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до прокурора Святошинського району м. Києва про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування вимог ОСОБА_2 посилався на те, що відомості, які висловлювались з боку прокурора прокуратури Святошинського району м. Києва Паламарчук Я.В., а саме, "ОСОБА_2 продовжує свою злочинну діяльність у Святошинському районі м. Києва, а перед цим вчиняв злочини у Голосіївському районі м. Києва заволодівав державними коштами" завдають шкоди його честі, гідності та ділової репутації, тому він просив суд визнати вказані відомості недостовірними, зобов'язати прокуратуру у Святошинському районі м. Києва спростувати недостовірну інформацію, що висловлена відносно нього, шляхом подачі належним чином завіреного листа (з повідомленням про вручення) з вибаченнями на його адресу: АДРЕСА_1, та стягнути за рахунок державного бюджету на його користь завдану прокуратурою Святошинського району м. Києва моральну шкоду, суму у розмірі 9 993 123 грн, посилаючись на ті підстави, що під час розгляду обрання запобіжного заходу 10 квітня 2015 року відносно нього старший прокурор Святошинського району м. Києва Паламарчук Я.В. дозволяла неприпустимі вислови, які носили стверджуючий характер. Позивач зазначає, що моральна шкода полягає у переслідуванні впродовж трьох місяців думки про те, що він позбавлений права і гарантій які надані йому державою, а також виражається у сильних хвилюваннях, порушення функції сну, нервозності та освідомлення зіпсування його бездоганної ділової репутації як директора перед колегами по роботі та адвокатами.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 10 квітня 2015 року слідчим суддею Святошинського району м. Києва за участю старшого прокурора Паламарчук Я.В. розглядалося клопотання пр. № 1-кс/759/1460/15 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, у зв'язку із порушенням відносно нього кримінального провадження та проведення розслідування.

Позивач вважає, що під час розгляду справи щодо обрання запобіжного заходу старший прокурор Святошинського району м. Києва ПаламарчукЯ.В. дозволяла відносно нього неприпустимі вислови стверджувального характеру про події, які нічим не підтвердженні, а саме: "ОСОБА_2 продовжує свою злочинну діяльність у Святошинському районі м. Києва, а перед цим вчиняв злочини у Голосіївському районі м. Києва заволодівав державними коштами". ОСОБА_2 вважає дані вислови недостовірними та такими, що завдають шкоди його честі, гідності та ділової репутації.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦПК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Як роз'яснено у п. п. 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009 року № 1 (v_001700-09) відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши, що 10 квітня 2015 року у ході розгляду справи про застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 приймала участь на стороні обвинувачення старший прокурор Паламарчук Я.А., яка на виконання функціональних обов'язків висловлювала доводи на обґрунтовування клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, які були доказом у справі та оцінювались судом при постановленні ухвали, дійшли правильного висновку про те, що наведені представником прокуратури доводи (мотиви) під час судового засідання не можуть бути розцінені як поширення недостовірної інформації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачем не надано жодних доказів про порушення органами слідства його прав, свобод та інтересів в ході проведення відповідних слідчих дій, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їхзміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.