розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом кредитної спілки "Імперіал ЛТД" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до кредитної спілки "Імперіал ЛТД", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Луганської області від 24 листопада 2015 року,

У червні 2015 року кредитна спілка "Імперіал ЛТД" (далі - КС "Імперіал ЛТД") звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 11 лютого 2013 року між КС "Імперіал ЛТД" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 2846, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 7 200 грн зі сплатою 70% річних за користування кредитними коштами строком на 24 фактичних місяці від дня отримання кредиту.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 11 лютого 2013 року між КС "Імперіал ЛТД" та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 укладено два окремі договори поруки, за умовами яких кожен зобов'язувався відповідати у солідарному порядку перед кредитною спілкою за виконання ОСОБА_3 зобов'язань, які виникають з кредитного договору.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 кредитних зобов'язань, утворилась заборгованість, яку у солідарному порядку позивач просив стягнути з відповідачів.

У серпні 2015 року ОСОБА_5 звернулась із зустрічним позовом до КС "Імперіал ЛТД", в якому просила визнати договір поруки припиненим, оскільки КС "Імперіал ЛТД" без згоди поручителів збільшила відсоткову ставку за основним зобов'язанням та не пред'явила вимоги до поручителя у строки, передбачені ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 28 серпня 2015 року позов КС "Імперіал ЛТД" задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь КС "Імперіал ЛТД" заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 543 грн 20 коп.

У іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано зобов'язання ОСОБА_5 за договором поруки № 2846/2 від 11 лютого 2013 року перед КС "Імперіал ЛТД" припиненим.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 24 листопада 2015 року рішення Старобільського районного суду Луганської області від 28 серпня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов КС "Імперіал ЛТД" задоволено частково.

Стягнено на користь КС "Імперіал ЛТД" заборгованість за кредитним договором № 2846 від 11 лютого 2013 року: з ОСОБА_3 - у розмірі 4 684 грн 09 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 1 140 грн 89 коп. та процентів за період з 31 травня 2014 року по 15 травня 2015 року у розмірі 3 543 грн 20 коп.; солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - у розмірі 1 191 грн 67 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 859 грн 11 коп. та процентів за період з 23 грудня 2014 року по 15 травня 2015 року у розмірі 332 грн 56 коп.; солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - у розмірі 1 191 грн 67 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 859 грн 11 коп. та процентів за період з 23 грудня 2014 року по 15 травня 2015 року у розмірі 332 грн56 коп.

У іншій частині позову КС "Імперіал ЛТД" відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково, припинено поруку за зобов'язаннями поручителя ОСОБА_5 за кредитним договором № 2846 від 11 лютого 2013 року за період з 31 травня 2014 року по 23 грудня 2014 року у розмірі 4 351 грн53 коп.

У іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку із неналежним виконанням кредитних зобов'язань утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь КС "Імперіал ЛТД". Суд вважав, що вимоги до поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не підлягають задоволенню, оскільки кредитор без згоди поручителів збільшив відповідальність боржника шляхом підвищення процентної ставки за користування кредитними коштами, тому порука є припиненою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог КС "Імперіал ЛТД" та ОСОБА_5, апеляційний суд виходив із того, що умовами кредитного договору передбачено підвищення процентної ставки у випадку прострочення планового платежу, тому порука з підстав збільшення обсягу відповідальності боржника в даному випадку не може бути визнана припиненою. Враховуючи те, що строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором настав 11 лютого 2015 року, в той час як КС "Імперіал ЛТД" звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості 23 червня 2015 року, поручителі, виходячи з приписів ч. 4 ст. 559 ЦК України, відповідають за зобов'язаннями ОСОБА_3 за період з 23 грудня 2014 року по 23 червня 2015 року, а порука в період з 31 травня 2014 року по 23 грудня 2014 року є припиненою.

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим судам обставинам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Судами встановлено, що 11 лютого 2013 року між КС "Імперіал ЛТД" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 2846, за умовами якого останній надано грошові кошти у розмірі 7 200 грн зі сплатою 70% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Строк дії договору - 24 місяці від дня отримання кредитних коштів.

Згідно із видатковим касовим ордером від 11 лютого 2013 року ОСОБА_3 отримала кредитні кошти у розмірі 7 200 грн.

11 лютого 2013 року між КС "Імперіал ЛТД" та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 2846/1, згідно з яким останній зобов'язався відповідати у солідарному порядку за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору № 2846 від 11 лютого 2013 року.

Того ж дня між КС "Імперіал ЛТД" та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 2864/2, за умовами якого поручитель зобов'язалась перед кредитором відповідати солідарно за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 2846 від 11 лютого 2013 року.

Пунктом 6.4 договорів поруки визначено, що поручитель на момент укладення цього договору ознайомлений зі всіма умовами кредитного договору та усі права і обов'язки як поручителя роз'яснені.

Згідно із п.п. 3.7, 3.8 кредитного договору у разі несвоєчасного надходження (прострочення) планового платежу повністю або частково, з першого дня прострочення цей кредит може визнаватися кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком процентна ставка за ним встановлюється у розмірі 140% річних від суми залишку кредиту.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що умовами кредитного договору передбачено застосування підвищеної процентної ставки у розмірі 140% у випадку прострочення сплати боржником чергового платежу. Поручителі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, укладаючи договори поруки, з такими умовами кредитного договору погодились, тому висновок суду першої інстанції про те, що порука припинилась у зв'язку зі зміною зобов'язання без їх згоди як поручителів, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності, є безпідставним.

Крім того, згідно із розрахунком заборгованості ОСОБА_3 станом на 15 травня 2015 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 043 грн20 коп, яка складається із заборгованості за основним зобов'язанням (6 500 грн) та заборгованості зі сплати процентів у розмірі (3 543 грн20 коп).

Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договорів поруки поручитель відповідає за зобов'язаннями за кредитним договором перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов'язання за кредитним договором не будуть виконані повністю.

Таким чином, у договорах поруки не встановлено строк її дії відповідно до ст. 252 ЦК України, тому в даному випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Згідно із п. 3.3 кредитного договору погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами здійснюється згідно графіка щомісячних платежів, що є додатком до договору.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вірно встановив характер спірних правовідносин і норму права, яка підлягала застосуванню до цих правовідносин, обґрунтовано виходив із того, що протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком позивач відповідно до п. 3.8 кредитного договору правомірно застосував процентну ставку у розмірі 140%, що не свідчить про припинення поруки з підстав збільшення обсягу відповідальності поручителів і відмовив ОСОБА_5 у зустрічному позові.

Крім того, встановивши, що умовами кредитного договору визначено виконання зобов'язання з повернення кредита шляхом сплати щомісячних платежів згідно графіку, сплив вказаного строку за кожним несплаченим платежем припиняє право кредитора вимагати виконання зобов'язання поручителями, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з них заборгованості за період з 23 грудня 2014 року по 23 червня 2015 року. ок

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення суду апеляційної інстанції, оскільки воно є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах