розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Ковельської міської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Волинської області від 21 квітня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, обґрунтовуючи який вказала, що 04 березня 1998 року на Волинській спеціалізованій аграрній біржі м. Луцьк між її чоловіком ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно з яким ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_7 і ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1

05 травня 1998 року Волинським обласним бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 11773 за ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно.

Позивач зазначає, що з часу укладення договору купівлі-продажу квартири і до теперішнього часу мешкає у спірній квартирі.

У грудні 2013 року ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, у тому числі на квартиру АДРЕСА_1

ОСОБА_4 вказує, що прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті чоловіка і звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру, однак у вчиненні вказаної нотаріальної дії їй було відмовлено з тих підстав, що нею не було надано належним чином оформлених правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно, зокрема, договір купівлі-продажу спірної квартири не був нотаріально посвідчений.

Посилаючись на вищевикладене та те, що вона не може реалізувати своє право як спадкоємця, позивач просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 04 березня 1998 року на Волинській аграрній спеціалізованій біржі та зареєстрованого за № 148, зареєстрований Волинським обласним бюро технічної інвентаризації 05 травня 1998 року за реєстровим номером 11773, а також визнати за нею права власності на дану квартиру в порядку спадкування.

У січні 2016 року ОСОБА_5 подала до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу квартири, обґрунтовуючи яку вказала, що її матері ОСОБА_7 та рідному брату ОСОБА_8 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1

З 1996 року по 2005 рік ОСОБА_5 перебувала у місцях позбавлення волі і про наміри своїх рідних відчужити належну їм квартиру нічого не знала. Повернувшись у 2005 році з місць позбавлення волі, виявила, що у спірній квартирі мешкають позивач ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_6, а її мати мешкає у однокімнатній квартирі на АДРЕСА_3 яка раніше належала позивачеві ОСОБА_4 та ї чоловікові.

ОСОБА_5 вказує, що на час повернення з міць позбавлення волі, її брат ОСОБА_8 вже помер, а мати у зв'язку із похилим віком та перенесеними хворобами, не могла пояснити за яких обставин квартира перейшла у власність ОСОБА_6 На думку ОСОБА_5, зі слів матері убачалося, що останній її ошукав, але за яких обставин відповідач не змогла зрозуміти.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що у грудні 2015 року вона отримала із суду копію позовної заяви ОСОБА_4 із відповідними додатками. Ознайомившись із вказаними документами їй стало зрозуміло, що підпис у договорі купівлі-продажу, зареєстрованому нібито на аграрній біржі, не належить її матері. Остаточно пересвідчилась у цьому, звіривши підписи матері, які містилися у нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу квартири та пенсійному посвідченні матері. Крім цього, ОСОБА_5 зазначає, що ні її мати, ні брат не були членами аграрної біржі.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_5 просила суд визнати недійснимдоговір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 04 березня 1998 року на Волинській аграрній спеціалізованій біржі та зареєстрованого за № 148.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2016 року у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Ковельської міської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на нерухоме майно відмовлено повністю.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного на Волинській аграрній спеціалізованій біржі задоволено повністю.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на Волинській аграрній спеціалізованій біржі 04 березня 1998 року, реєстраційний № 148.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати у справі у сумі 2 551 грн 20 коп.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 21 квітня 2016 року рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2016 року в частині відмови в позові щодо визнання права власності та в частині задоволення зустрічного позову і стягнення судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Первісний позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

В зустрічному позові ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири відмовлено повністю.

В решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволення позову в частині визнання дійсною угоди купівлі-продажу на біржі без її нотаріального посвідчення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності правових підстав, передбачених ст. 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року).

Встановивши, що покупець ОСОБА_6 повністю виконав умови договору купівлі-продажу квартири, сплатив за придбане майно обумовлені кошти, разом з дружиною - позивачем ОСОБА_4 з 1998 року зареєстровані в спірній квартирі, договір відповідно до вимог ч. 2 ст. 227 ЦК УРСР зареєстрований в Комунальному підприємстві "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", у передбаченому законом порядку угода купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми судом не визнавалась недійсною, а тому ОСОБА_6 на підставі ст.ст. 128, 153 ЦК УРСР і ст. 49 Закону України "Про власність" набув право власності на спірну квартиру і правомірно володів нею, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, про задоволення позовних вимог в частині визнання права власності за позивачем ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_6 та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про те, що біржова угода купівлі-продажу є недійсною, оскільки не підписувалась продавцями квартири, а також не відповідає вимогам Закону України "Про товарну біржу" (1956-12) , оскільки біржові операції дозволяється здійснювати лише членами біржі, а угода укладена особами, які не є членами біржі, є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та встановленими у справі обставинами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 березня 1998 року на Волинській спеціалізованій аграрній біржі в м. Луцьку між чоловіком позивача та матір'ю і братом відповідача ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно з яким ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_7 і ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1

14 липня 1998 року між позивачем ОСОБА_4 та матір'ю відповідача ОСОБА_7 було укладено нотаріальний договір купівлі-продажу однокімнатної квартири на АДРЕСА_3

Право власності на вказане нерухоме майно Волинським обласним бюро технічної інвентаризації було зареєстровано 05 травня 1998 року за реєстровим № 11773 за ОСОБА_6, а також 16 липня 1998 року за № 13519 - за ОСОБА_7

З часу укладення договору купівлі-продажу квартири і до теперішнього часу позивач ОСОБА_4 мешкає у спірній квартирі АДРЕСА_1

З пояснень сторін та досліджених у справі доказів суд першої інстанції дійшов висновку, що фактично між зазначеними особами було здійснено міну нерухомого майна, що було оформлено вказаними договорами купівлі-продажу.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.