розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотухіна Ольга Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Турчак Світлана Миколаївна, Садівниче товариство "Прибрежний", про поділ майна подружжя, визнання договорів дарування та договорів купівлі-продажу недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 25 жовтня 1995 року між нею та ОСОБА_5 було укладено шлюб, який був зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві.

27 січня 2015 року шлюб було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва.

Позивач стверджує, що в період перебування у зареєстрованому шлюбі відповідач ОСОБА_5 поза її волею спланував і здійснив відчуження більшої частини спільно нажитого майна. Відчуження майна було проведено всупереч нормам чинного законодавства України, тому відповідні правочини мають бути визнані судом недійсними.

Посилаючись при цьому на ч. 1 ст. 202, ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1, 2 ст. 234, ч. 1 ст. 232, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 ЦК України стверджує, що правочини щодо відчуження майна є фіктивними, укладеними внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, без згоди подружжя, що є підставою для визнання їх недійсним, та, що на підставі норм ст.ст. 60, 61, 63 СК України, ст.ст. 368, 369 ЦК України, вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу у відповідності до норм чинного законодавства України.

У зв'язку з чим, ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом та просила:

визнати недійсним договір дарування 1/2 частини нежилих приміщень з № 1 по № 7, групи приміщень № 1 в літері А, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, площею 81,30 кв. м, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та посвідчений 10 вересня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ТурчакС.М., зареєстрований в реєстрі за № 5292;

визнати недійсним договір дарування 1/2 частини нежилого приміщення АДРЕСА_3, площею 286,6 кв. м, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та посвідчений 10 вересня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М., зареєстрований в реєстрі за № 5294;

визнати недійсним договір дарування 1/2 частини нежилого приміщення № 7 в літері А - перукарня-магазин, що знаходиться в будинку № 6 та складає 3/100 частин від нежилого будинку, площею 1 792,40 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та посвідчений 10 вересня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М., зареєстрований в реєстрі за № 5290;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та посвідчений 11 вересня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М., зареєстрований в реєстрі за № 5323;

визнати недійсним договір купівлі-продажу легкового автомобіля Suzuki Grand Vitara, 2008 року випуску з об'ємом двигуна 2 393 куб. см, державний номерний знак НОМЕР_1, укладений 21 січня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0548 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5, кадастровий номер: НОМЕР_3, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та посвідчений 28 березня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М., зареєстрований в реєстрі за № 1623;

визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку площею 158,40 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_5, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та посвідчений 28 березня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М., зареєстрований в реєстрі за № 1621;

виділити в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя у власність ОСОБА_4:

квартиру АДРЕСА_1, площею 76,0 кв. м, вартістю 2 928 964,00 грн;

1/4 частини нежилого приміщення № АДРЕСА_3, площею 286,6 кв. м, вартістю 3 511 280,00 грн;

1/2 частини нежилого приміщення № 7 в літері А - перукарня-магазин, що знаходиться в будинку № 6 та складає 3/100 частин від нежилого будинку, площею 1 792,40 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, вартістю 957 545,00 грн;

земельну ділянку, площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5, кадастровий номер НОМЕР_8, вартістю 1 001 000,00 грн;

легковий автомобіль Suzuki Jimny, 2009 року випуску з об'ємом двигуна 1 328 куб. см, державний номерний знак НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, вартістю 352 934,00 грн.

Виділити в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя у власність ОСОБА_5:

1/2 частин нежилих приміщень з № 1 по № 7 (групи приміщень № 1 в літері А, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, площею 81,30 кв. м, вартістю 1 447 750,00 грн;

1/4 частини нежилого приміщення № АДРЕСА_3, площею 286,6 кв. м, вартістю 3 511 280,00 грн;

земельну ділянку площею 0,0548 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5, кадастровий номер: НОМЕР_3, вартістю 658 422,00 грн;

садовий будинок площею 158,40 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_5, вартістю 3 469 482, 00 грн;

легковий автомобіль Suzuki Grand Vitara, 2008 року випуску з об'ємом двигуна 2 393 куб. см, державний номерний знак НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7, вартістю 425 221,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію її частки в праві спільної сумісної власності на майно в сумі 380 216 грн.

У травні 2016 року відповідач ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя, в якому просив відмовити в задоволенні первісного позову та визнати в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 яка складається з 2 кімнат, житловою площею 41,4 кв. м, загальною площею 76,00 кв. м, за ОСОБА_5 визнати в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частини легкового автомобіля Suzuki Jimny, 2009 року випуску з об'ємом двигуна 1 328 куб. см, державний номерний знак НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 за ОСОБА_5

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 треті особи: Головне управління юстиції у місті Києві, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотухіна Ольга Миколаївна; Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Турчак Світлана Миколаївна, Садівниче товариство "Прибрежний", про поділ майна подружжя, визнання договорів дарування та договорів купівлі-продажу недійсними, відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про поділ майна подружжя, задоволено.

Визнано двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 41,4 кв. метри, загальною площею 76,00 кв. метри спільним сумісним майном колишнього подружжя.

Визнано право спільної часткової власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 41,4 кв. метри, загальною площею 76,00 кв. метри, а саме:

за ОСОБА_5 на 1/2 частини двохкімнатної квартири АДРЕСА_1;

за ОСОБА_4 на 1/2 частини двохкімнатної квартири АДРЕСА_1.

Визнано легковий автомобіль Suzuki Jimny 2009 року випуску з об'ємом двигуна 1 328 куб. см державний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 спільним сумісним майном колишнього подружжя.

Визнано право спільної часткової власності на легковий автомобіль Suzuki Jimny 2009 року випуску з об'ємом двигуна 1 328 куб. см державний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, а саме:

за ОСОБА_5 на 1/2 частини легкового автомобіля Suzuki Jimny 2009 року випуску з об'ємом двигуна 1 328 куб. см державний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4;

за ОСОБА_4 на 1/2 частини легкового автомобіля Suzuki Jimny 2009 року випуску з об'ємом двигуна 1 328 куб. см державний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3 654 гривні.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підстави для визнання договорів фіктивними відсутні, оскільки підпис в довіреності від 21 серпня 2013 року та згоді на відчуження майна, посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М., вчинений ОСОБА_4, про що свідчить постанова про закриття кримінального провадження від 28 січня 2016 року, в якій зазначено, що слідчим Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві було призначено почеркознавчу експертизу, згідно з висновком якої від 16 листопада 2015 року № 670\тдд встановлено, що підпис на лицьовому боці заяви серії НОМЕР_5 від 21 серпня 2013 року та підпис на лицьовому боці довіреності серії НОМЕР_6 від 21 серпня 2013 року виконані ОСОБА_4, та як пояснила остання в судовому засіданні в апеляційній інстанції, позивач була у нотаріуса та щось підписувала.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суди дійшли висновку, що частки подружжя у спільному сумісному майні є рівними, жодною із сторін на депозит суду кошти за частку у спільному майні не були внесені, а тому визнали ідеальні частки подружжя в спільному сумісному майні без його реального поділу і залишили майно у їх спільній частковій власності.

Доводи касаційної скарги про те, що висновок експертизи є неналежним доказом, а судом не вирішено клопотання про призначення експертизи не знайшли свого підтвердження та не впливають на висновки судів попередніх інстанцій щодо справжності підпису позивача на заяві та довіреності.

Крім того, як зазначено судом апеляційної інстанції, який згідно з вимогами ЦПК України (1618-15) розглядає справу у межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, позивачем не ставилося питання про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу на підставі відсутності згоди позивача та підробки її підписів.

Судами встановлено, що нерухоме майно, яке було подаровано або продано відповідачем ОСОБА_6 передано їй фактично, так як були передані ключі, документи на це майно, про що безпосередньо зазначено в самих договорах.

Крім того, ОСОБА_6, після прийняття майна в дар або після укладання договорів купівлі-продажу 11 вересня 2013 року видала довіреність на ім'я ОСОБА_5 та/або ОСОБА_11, що свідчить про те, що ОСОБА_6 вступила у реальне користування цим майном, оскільки видана нею довіреність надала права двом особам управляти цим майном, і в той же час ОСОБА_6 має можливість в будь-який час позбавити своїх довірителів такого права та розпорядитися цим майном самостійно.

Доводи про вчинення договорів фіктивно, оскільки відповідач як користувався майном так і користується, тобто будь-яких правових наслідків не відбулося після вчинення договорів, не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідач користується спірним майном на інших правових підставах, а саме не як власник цього майна, а як повірений власника виконує волю останнього, а власник в свою чергу може позбавити його такого права.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.