Гримич М.К., Висоцької В.С., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" в особі філії - Рубіжанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за природний газ; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" в особі філії - Рубіжанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства про визнання дій протиправними, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 про зупинення виконання рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 19 серпня 2015 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 21 жовтня 2015 року,

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" в особі філії - Рубіжанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства (далі - ПАТ "Луганськгаз" в особі філії) звернулось до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що воно є виконавцем послуг з газопостачання, яким користується ОСОБА_4

Підключення зазначеного газового обладнання до системи газопостачання у квартирі відповідача АДРЕСА_1 було здійсненне 05 травня 2003 року.

У подальшому вказана квартира від системи газопостачання не від'єднувалась та газове обладнання не опломбовулось.

Позивач зазначав, що 05 березня 2007 року між сторонами було укладено договір про надання послуг з газопостачання.

Посилаючись на те, що за надання послуг відповідач у повній мірі не проводить оплату, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, про розмір якої відповідача було повідомлено, просило стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість у розмірі 941 грн 93 коп.

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому, із урахуванням уточнень позовних вимог, просила визнати дії ПАТ "Луганськгаз" протиправними та стягнути з останнього на свою користь 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачу за зустрічним позовом відомо, що її син непрацездатний та знаходиться на її утриманні.

З 11 серпня 2009 року ПАТ "Луганськгаз" в особі філії було повідомлене про те, що її родина приймає участь у кримінальному провадженні як сторона потерпілого та на підтвердження наведеного було надано документи.

Згідно з п. 41 договору про надання послуг з газопостачання, укладеного між сторонами, виконавець та споживач не несуть відповідальності за невиконання умов договору, якщо це спричинено дією обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами.

Зазначала, що ПАТ "Луганськгаз" в особі філії, нехтуючи нормами права, моралі, умовами договору намагався примусити боржника до виконання цивільно-правових договірних зобов'язань, незважаючи на неплатоспроможність родини боржника.

Посилаючись на вказані обставини та на те, що товариство, використовуючи своє монопольне становище, намагалось допустити звуження змісту та обсягів конституційних прав її родини, незважаючи на її повідомлення про існування єдиного джерела доходів у родині - її заробітна плата, а також на те, що ПАТ "Луцькгаз" в особі філії погрожувало відключити її квартиру від газопостачання, просила позов задовольнити.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 19 серпня 2015 року

Позов ПАТ "Луганськаз" в особі філії задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Луганськгаз" заборгованість за природній газ у розмірі 941 грн 93 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 21 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь держави судового збору змінено, шляхом його скасування в цій частині.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов ПАТ "Луцькгаз" в особі філії та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що ПАТ "Луцькгаз" в особі філії належним чином виконував покладені на нього зобов'язання щодо надання послуг з постачання газу, тоді як ОСОБА_4 не сплачувала кошти за наданні їй послуги, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 941 грн 93 коп., на підтвердження розміру якої позивачем за первинним позовом надано належні докази.

Суди попередніх інстанцій, правильно зазначили, що перебування ОСОБА_4 та її сім'ї у скрутному матеріальному становищі не є підставою для звільнення її від обов'язку здійснювати оплату за надані послуги з газопостачання.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 19 серпня 2015 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду Луганської області від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.