головуючого Дем'яносова М.В., суддів: Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., Леванчука А.О., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" про стягнення коштів за договором страхування, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Київської області від 07 червня 2016 року,

У липні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 27 січня 2014 року між ним та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - ПАТ "СК "АХА Страхування") укладено договір страхування витрат осіб, які подорожують за кордон. У той же день позивач вилетів до Ізраїлю.

28 січня 2014 року у зв'язку з погіршенням стану здоров'я він звернувся за медичною допомогою до медичного центру "Асаф Арофе", де його було поміщено в реанімаційне відділення та проведено відповідні дослідження і лікування, вартість якого разом з медикаментами склала 7 181 доларів США та була сплачена ним за власні кошти.

У квітні 2014 року його представник звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, надавши усі необхідні документи, однак листом від 22 травня 2014 року № 1952/10 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на недотримання позивачем умов договору, зазначених у п. 7.3. частини "В" договору, яким встановлено термін дії договору.

Просив стягнути із ПАТ "СК "АХА Страхування" страхове відшкодування у розмірі 57 397 грн 73 коп., що відповідно до курсу Національного банку України (далі - НБУ) на дату настання випадку еквівалентно 7 181 доларів США, та 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "СК "АХА Страхування" на користь ОСОБА_6 страхове відшкодування у розмірі 57 397 грн 73 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2016 року касаційну скаргу ПАТ "СК "АХА Страхування" частково задоволено, ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2015 року скасовано у частині вирішення позову про стягнення коштів за договором страхування, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2015 року залишено без змін.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 07 червня 2016 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2015 року у частині вирішення позову про стягнення коштів за договором страхування скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у цій частині позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути частково задоволена.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги апеляційний судом не дотримано.

Судами встановлено, що 27 січня 2014 року між ОСОБА_6 та ПАТ "СК "АХА Страхування" укладено договір страхування витрат осіб, які подорожують за кордон. У цей же день позивачем внесено страховий платіж у розмірі 1 917 грн 14 коп.

27 січня 2014 року ОСОБА_6 вилетів до Ізраїлю.

28 січня 2014 року позивач звернувся за медичною допомогою до медичного центру "Асаф Арофе", де його було поміщено в реанімаційне відділення та проведено відповідні дослідження і лікування. Вартість лікування разом з медикаментами склала 7 181 долар США, що станом на 28 січня 2014 року еквівалентно 57 397 грн 73 коп.

У квітні 2014 року представник позивача звернувся до ПАТ "СК "АХА Страхування" із заявою про виплату страхового відшкодування.

Листом від 22 травня 2014 року № 1952/10 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на недотримання позивачем п. 7.3 частини "В" договору, яким встановлено термін дії договору.

Частиною "А" договору страхування встановлено період страхування з 28 січня 2014 року по 27 січня 2015 року, страхова сума - 30 000 доларів США та ризики, що покриваються, у тому числі надання невідкладної допомоги та невідкладної стаціонарної допомоги (сплачується вартість наданих послуг та медикаментів).

Відповідно до п. 7.3. договору він набирає чинності з дати початку періоду страхування, яка вказана у договорі, та діє до 24 год. 00 хв. дня, вказаного у договорі як дата закінчення періоду страхування виключно у випадку находження до дати початку періоду страхування, яка вказана в договорі, на розрахунковий рахунок страховика страхового платежу страхового платежу в повному обсязі у сумі, вказаної в договорі як "Загальний страховий платіж".

Договір набуває чинності з 00 год. 00 хв. дня, наступного за днем надходження на розрахунковий рахунок чи до каси страховика страхового платежу в повному обсязі в сумі, відповідно до вказаної в договорі як "Загальний страховий платіж", та діє до 24 год. 00 хв. дня, вказаного в договорі як дата закінчення періоду страхування виключно у випадку надходження на розрахунковий рахунок чи до каси страховика страхового платежу у повному обсязі в сумі відповідно до вказаної в договорі як "Загальний страховий платіж" пізніше дати початку періоду страхування, вказаної у договорі.

При цьому відповідальність страховика по відношенню збитків застрахованому за ризиками, вказаними у Програмі страхування договору, настає з дати перетину застрахованим кордону України при виїзді за кордон при умові сплати страхового платежу в повному обсязі відповідно до вказаному у договорі як "Загальний страховий платіж", але, у будь-якому випадку, не раніше дати, вказаної у договорі як дата початку періоду страхування, та діє до дати перетину застрахованим кордону України при в'їзді із-за кордону, але, в будь-якому випадку, не пізніше 24 год. 00 хв., вказаного у договорі як дата закінчення періоду страхування.

Відповідно до п. 7.1 договору територія страхування - територія країни (країн), яка вказана у частині "А" договору, окрім України, та країн постійного проживання застрахованої особи і країни, громадянином якої він є.

Задовольняючи позов у частині стягнення страхового відшкодування, суд першої інстанції керувався тим, що страховий випадок стався на території Ізраїлю, тобто країни, яка вказана у частині "А" договору, тому відмова у виплаті страхового відшкодування є безпідставною.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині стягнення страхового відшкодування, апеляційний суд керувався тим, що обставин громадянства Ізраїлю та постійного місця проживання у Ізраїлі позивачем під час розгляду справи не спростовано.

Із такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно з копією паспорта серії НОМЕР_1, виданого Броварським МВ ГУ МВС України у Київській області 30 грудня 2004 року, ОСОБА_6 є громадянином України (а. с. 24).

У зв'язку з тим, що з довіреності від 23 березня 2014 року (а. с. 13), яку ОСОБА_6 видав для представництва його інтересів у суді, вбачалося, що страхувальник є громадянином Ізраїлю та проживає у цій країні, тому відповідач посилався на те, що подія 28 січня 2014 року не є страховим випадком та у ПАТ "СК "АХА Страхування" не виник обов'язок здійснити страхове відшкодування на користь ОСОБА_6

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2016 року ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2015 року скасовано у частині вирішення позову про стягнення коштів за договором страхування, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для дослідження судом громадянства позивача та встановлення його постійного місця проживання.

При новому розгляді справи апеляційний суд дійшов висновку, що позивач є громадянином Ізраїлю, що підтверджено довіреністю від 23 березня 2014 року, яку ОСОБА_6 видав для представництва його інтересів у суді.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про громадянство" громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Згідно з п. 1 ст. 2 зазначеного Закону законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах єдиного громадянства громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

На адвокатський запит представника позивача Броварський районний відділ Управління Державної міграційної Служби України в Київській області листом (далі - Броварський РВ УДМС України в Київській області) від 14 травня 2016 року № 408 повідомив, що ОСОБА_6 документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1, виданого Броварським МВ ГУ МВС України у Київській області 30 грудня 2004 року у зв'язку з поверненням на постійне місце проживання в Україну на підставі довідки від 24 грудня 2004 року № 50436, виданої ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області (а. с. 233).

При цьому Броварським РВ УДМС України в Київській області підтверджено, що ОСОБА_6 є громадянином України.

За обліками Броварського РВ УДМС України в Київській області ОСОБА_6 з 08 грудня 2015 року зареєстрований за адресою: квартира АДРЕСА_1 (а. с. 233).

Згідно з копією паспорта позивача, яку він надавав при поданні позовної заяви, місце його проживання було зареєстровано за адресою: квартира АДРЕСА_2 (а. с. 24).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не виконано вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2016 року та не з'ясовано, чи був на час настання страхового випадку позивач громадянином Ізраїлю та не встановлено, чи проживав він там постійно.

За таких обставин рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий апеляційний розгляд.

У частині відмови у задоволенні позову рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2015 року та ухвала апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2015 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишено без змін, тому предметом розгляду апеляційної та касаційної інстанції не було.

Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 07 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.