Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Гримич М.К., Висоцької В.С., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної установи "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України", завідувача лабораторії нових та маловивчених захворювань Державної установи "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України" ОСОБА_5, заступника директора Державної установи "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України" ОСОБА_6, директора Державної установи "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України" ОСОБА_7, провідного юрисконсульта Державної установи "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України" ОСОБА_8, провідного юрисконсульта Державної установи "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України" ОСОБА_9, начальника відділу кадрів Державної установи "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України" ОСОБА_10, працівника Державної установи "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України" ОСОБА_11 про визнання дій неправомірними, зобов'язання надати наказ про звільнення, зобов'язання здійснити повний розрахунок при звільненні, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, відшкодування моральної шкоди, здійснення індексації заробітної плати, поновлення членства у профспілковій організації, зобов'язання вчинити інші дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 11 липня 2016 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 01 листопада 2001 року по 20 лютого 2013 року вона працювала в Державній установі "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України" (далі - ДУ "ІМІ ім. І.І. Мечникова НАМН України") за сумісництвом на посаді провідного наукового співробітника.

У зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, не сумісника, наказом від 20 лютого 2013 року № 6-к її звільнено з роботи на підставі ст. 43 КЗпП України (322-08) .

Зазначала, що за змістом вказаної вище норми звільненню підлягають працівники, які суміщають посаду (ст. 105 КЗпП України), а вона працювала у ДУ "ІМІ ім. І.І. Мечникова НАМН України" за сумісництвом, тому її звільнення потребувало згоди первинної профспілкової організації, якої не було отримано, а наказ підписав колишній директор ОСОБА_12, який з 09 листопада 2011 року не мав повноважень для видачі наказу про її звільнення.

Крім того, її звільнили без надання щорічної відпустки. Вказувала, що відповідач не надав їй копію наказу про звільнення, не провів виплату сум за три службові відрядження, здійснив повернення її заробітної плати за березень 2012 року у сумі 192 грн 70 коп., не доплатив за липень 2012 року заробітну плату у розмірі 316 грн 66 коп.

Звертала увагу на те, що їй незаконно скасовано виплату надбавки у розмірі 10 % посадового окладу щомісячно за знання та використання у роботі іноземної мови у зв'язку з відсутністю фінансування.

Вказувала, що у 2002, 2003, 2005, 2009 роках вона незаконно перебувала у відпустках без збереження заробітної плати. Своїми діями відповідач завдав їй моральну шкоду.

Просила визнати незаконним та скасувати наказ № 6-к про звільнення, зобов'язати ДУ "ІМІ ім. І.І. Мечникова НАМН України" видати їй копію цього наказу, довідку про роботу; визнати дії ДУ "ІМІ ім. І.І. Мечникова НАМН України" неправомірними в частині невиплати належних їй сум за три відрядження та стягнути з роботодавця на її користь 1 263 грн 98 коп. заборгованості за службові відрядження, компенсацію за несвоєчасно проведений розрахунок у розмірі325 грн 30 коп., аванс за службові відрядження в сумі 745 грн та зобов'язати надати їй посвідчення про службові відрядження з 17 лютого 2011 року по 24 лютого 2011 року та з 15 березня 2011 року по 17 березня 2011 року; стягнути з ДУ "ІМІ ім. І.І. Мечникова НАМН України" на її користь заборгованість із заробітної плати за липень 2012 року у розмірі 316 грн 66 коп. та 192 грн 70 коп. незаконно повернутої відповідачу, виплатити їй середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 26 550 грн 84 коп.; зобов'язати ДУ "ІМІ ім. І.І. Мечникова НАМН України" провести індексацію заробітної плати за період з 01 по 31 березня, 01 по 31 травня, з 01 по 31 липня, з 01 по 31 серпня, з 01 по 30 вересня 2009 року, з 01 по 30 вересня 2005 року, з 01 по 31 березня, з 01 по 31 травня, з 01 по 30 червня, з 01 по 31 грудня 2003 року, з 01 по 31 травня, з 01 по 30 червня 2002 року з урахуванням індексу споживчих цін та стягнути на її користь суми простою протягом 5 місяців 2009 року з 01 по 31 березня, з 01 по 31 травня, з 01 по 31 липня, з 01 по 31 серпня, з 01 по 30 вересня у розмірі 5 місячних її окладів з урахуванням індексу споживчих цін; протягом одного місяця 2005 року з 01 по 30 вересня у розмірі її місячного окладу з урахуванням індексу споживчих цін; протягом 4 місяців 2003 року з 01 по 31 березня, з 01 по 31 травня, з 01 по 30 червня, з 01 по 31 грудня 2003 року у розмірі 4 місячних її окладів, протягом 2 місяців 2002 року з 01 по 31 травня, з 01 по 30 червня у розмірі 2 місячних її окладів з урахуванням споживчих цін; визнати незаконною відмову ДУ "ІМІ ім. І.І. Мечникова НАМН України" надати їй щорічну відпустку з 20 лютого 2013 року по 03 квітня 2013 року; стягнути з ДУ "ІМІ ім. І.І. Мечникова НАМН України" на її користь 43 848 грн на відшкодування моральної шкоди, за ненадання довідки про роботу в сумі 43 848 грн та в сумі 43 848 грн за складення та видачу завідомо неправдивого офіційного документа -довіреності від 10 грудня 2015 року; визнати відсутність повноважень у колишнього директора ДУ "ІМІ ім. І.І. Мечникова НАМН України" ОСОБА_12, який підписав наказ про її звільнення; визнати дискримінацію її відповідачем за професійними ознаками; визнати незаконними дії ОСОБА_5 та ОСОБА_13 щодо ненадання можливості авторам проекту оприлюднити результати проекту науково-дослідної роботи за темою "Біоінформатичний аналіз геному соціально значущих патогенів та створення молекулярних наборів для їхньої ампліфікаційної детекції" на 2013-2015 роки на засіданні вченої ради установи від 21 червня 2012 року через незаконне витребування у авторів проекту його електронної версії, що є її інтелектуальною власністю; визнати незаконним зняття з неї надбавки у розмірі 10% посадового окладу щомісячно за знання та використання у роботі однієї європейської мови з 01 серпня 2009 року та стягнути на її користь суму в розмірі 10 % посадового окладу щомісячно за знання та використання у роботі іноземної мови, починаючи з 01 серпня 2009 року по 20 лютого 2013 року; визнати недійсним рішення профспілкового комітету ДУ "ІМІ ім. І.І. Мечникова НАМН України" про виключення її з членів профспілки та акт від 18 листопада 2011 року Харківської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України; зобов'язати профспілковий комітет ДУ "ІМІ ім. І.І. Мечникова НАМН України" поновити її членство з 01 січня 2012 року, надати їй облікову картку члена профспілкової організації, виписку з протоколу зборів профспілкової організації; винести окремі ухвали щодо ДУ "ІМІ ім. І.І. Мечникова НАМН України", працівників відділу кадрів, юрисконсультів, Національної академії медичних наук України щодо недійсності додаткової угоди від 20 вересня 2011 року - ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_7, яку направити до прокуратури Харківської області.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ДУ "ІМІ ім. І.І. Мечникова НАМН України" на користь ОСОБА_4 компенсацію за службові відрядження на загальну суму 1 263 грн 98 коп. та 1 200 грн навідшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції у частині відмови у визнанні незаконним наказу про звільнення та визнання незаконною відмови у наданні відпустки при звільненні у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, у цій частині позову відмовлено за безпідставністю.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року рішення апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати за березень 2012 року у розмірі 192 грн 70 коп. та зобов'язання надати наказ про звільнення скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року залишено без змін.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 11 липня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення заробітної плати за березень 2012 року у розмірі 192 грн 70 коп. та зобов'язання надати наказ про звільнення скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Зобов'язано ДУ "ІМІ ім. І.І. Мечникова НАМН України" видати ОСОБА_4 засвідчену в установленому порядку копію наказу від 20 лютого 2013 року про її звільнення.

Стягнуто з ДУ "ІМІ ім. І.І. Мечникова НАМН України" на користь ОСОБА_4 у розмірі 192 грн 70 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення в частині позовних вимог про стягнення з ДУ "ІМІ ім. І.І. Мечникова НАМН України" на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, який станом на 11 липня 2016 року становить 77 462 грн 76 коп., та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Рішення судів в іншій частині не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються (ст. 335 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Як убачається зі змісту касаційної скарги заявник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, а саме з тим, що рішення суду першої інстанції було переглянуто лише в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати за березень 2012 року у розмірі 192 грн 70 коп. та зобов'язання надати наказ про звільнення, тоді як в іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалося.

З огляду на таке слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 349 ЦПК України рішення і ухвала суду касаційної інстанції набирають законної сили з моменту їх оголошення. З моменту оголошення рішення або ухвали судом касаційної інстанції скасовані рішення та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що з моменту проголошення ухвали суду касаційної інстанції від 27 квітня 2016 року рішення апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати за березень 2012 року у розмірі 192 грн 70 коп. та зобов'язання надати наказ про звільнення втратило свою законну силу, оскільки в цій частині таке рішення скасовано та направлено в цій частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тоді як в іншій частині, про що прямо зазначено в ухвалі суду касаційної інстанції, рішення апеляційного суду залишено без змін, тобто не втратило законної сили в указаній частині.

Згідно з ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розглядові справи.

Таким чином, апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку про перегляд рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 листопада 2015 року лише частині, зазначеній судом касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 11 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.