розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 22 липня 2015 року,

У січні 2012 року публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 69 140 доларів США на придбання транспортного засобу.

На забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору між Банком та ОСОБА_5 18 грудня 2007 року укладено договір поруки, згідно з яким остання поручилась перед кредитором за належне виконання позичальником ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка станом на 21 жовтня 2011 року розмірі 38 618,41 доларів США та пеню - еквівалент 7 431,32 доларів США.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути вказану суму заборгованості з позичальника та поручителя в солідарному порядку.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором від 21 вересня 2007 року та договором поруки від 21 вересня 2007 року в загальному розмірі 38 618,41 доларів США, еквівалент 7 431,32 доларів США, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 36 375,97 доларів США; заборгованість за непогашеними процентами за користування кредитом - 2 242,44 доларів США; сума пені за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором - еквівалент 7 431,32 доларів США.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 липня 2015 року заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором від 21 вересня 2007 року та договором поруки від 21 вересня 2007 року в загальному розмірі 38 618,41 доларів США, еквівалент 7 431,32 доларів США, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 36 375,97 доларів США; заборгованість за непогашеними процентами за користування кредитом - 2 242,44 доларів США; сума пені за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором - еквівалент 7 431,32 доларів США.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд.

В частині відмови у задоволенні вимог до поручителя рішення апеляційного суду не оскаржується, тому в силу ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що позичальник порушив умови кредитного договору, допустив заборгованість, яка підлягає стягненню з нього та з поручителя в солідарному порядку.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, стягуючи суму заборгованості лише з позичальника, дійшов висновку про те, що порука ОСОБА_5 припинилась в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції погодився із розрахунком заборгованості, наданим банком.

Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону. При цьому доказам, поданим сторонами, судом надана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України).

Судом встановлено, що 18 грудня 2007 року між ПАТ "ПУМБ" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 69 140 доларів США на придбання транспортного засобу.

На забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору між ПАТ "ПУМБ" та ОСОБА_5 18 грудня 2007 року укладено договір поруки, згідно з яким остання поручилась перед кредитором за належне виконання позичальником ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору.

Крім того, 18 грудня 2007 року між банком та позичальником укладено договір застави транспортного засобу - автомобіля GMC ACADIA LT, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, 04 лютого 2009 року банк направив вимогу позичальнику про дострокове повернення всіє суми кредиту та сплати процентів за користування ним в сумі 60 370, 68 коп. доларів США - заборгованість за кредитом та 1 564,04 доларів США - заборгованість зі сплати процентів.

Судом також встановлено, що 15 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на автомобіль GMC ACADIA LT, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

18 листопада 2010 року вказаний автомобіль був переданий банку в рахунок заборгованості.

Постановою державного виконавця Першого Київського ВДВС Одеського міського управління юстиції від 08 грудня 2010 року виконавче провадження з примусового виконання напису нотаріуса від 15 жовтня 2010 року закінчено у зв'язку з заявою стягувача про повернення виконавчого документу.

У 2011 році транспортний засіб було реалізовано та 18 березня 2011 року кошти від реалізації заставного майна у розмірі 36 799,75 доларів США були направлені на погашення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим заборгованість за тілом кредиту була зменшена з 60 370,88 доларів США на 36 375,97 доларів США, а відсотки за користування кредитом з 539,98 доларів США на 383,33 доларів США.

Таким чином, станом на 21 жовтня 2011 року заборгованість за кредитним договором складає 38 618,41 доларів США та пеня - еквівалент 7 431,32 доларів США.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку з чим банк набув право захисту своїх порушених прав у обраний ним спосіб відповідно до умов договору та положень цивільного законодавства.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про її відхилення та залишення без змін рішення апеляційного суду Одеської області від 22 липня 2015 року, оскільки воно є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ