розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_6, про зобов'язання до вчинення дій, встановлення годин, визначення місця і способу участі у вихованні дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_7, на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 07 квітня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5, треті особи: Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_6, про зобов'язання до вчинення дій, встановлення годин, визначення місця і способу участі у вихованні дитини.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що після розірвання шлюбу між її сином ОСОБА_6 та ОСОБА_5 позивач немає змоги безперешкодно спілкуватися з онукою ОСОБА_9.

Вказувала, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, визначено способи участі у вихованні онуки, а саме: систематичні побачення та можливість вільно спілкуватись у присутності матері, визначено час та місце спілкування ОСОБА_4

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 14 жовтня

2014 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що органом опіки та піклування не було дотримано порядку визначеного положенням ст. 19 СК України, тобто не складено письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її виховані, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Ураховуючи наведене, та те, що ОСОБА_4 має бажання спілкуватись з онукою та приймати участь у її вихованні, остання просила зобов'язати ОСОБА_5 надавати можливість спілкуватись з онукою

ОСОБА_9 та брати участь в її вихованні в 1,3 неділю та 2, 4, 5 суботу кожного місяця, Великдень (за днем календаря) з 10:00 год. до 18:00 год. в супроводі батьків дитини чи одного з них. Визначити місце для

спілкування - місце проживання позивачки: АДРЕСА_1. Місце отримання дитини батьком та передачі її матері у разі небажання чи неможливості останньої супроводжувати дитину - визначити місце постійного проживання матері: АДРЕСА_2. Зобов'язати ОСОБА_5 повідомити про наявні засоби зв'язку та надавати інформацію про стан здоров'я дитини.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27 січня

2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визначено ОСОБА_4 графік побачень з онукою ОСОБА_9 у 1, 3 суботу та 2, 4 неділю кожного місяця з 11 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. в супроводі батька дитини

ОСОБА_6 за місцем проживання ОСОБА_4, за адресою:

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 07 квітня 2016 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 січня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі положень ст. 257 СК України, виходив із того, що для забезпечення прав та інтересів як позивача так і дитини слід визначити позивачці графік побачень з онукою ОСОБА_9 згідно висновку органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 18 листопада 2015 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно висновку органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 18 листопада 2015 року, враховуючи вік дитини, бажання баби брати участь у вихованні онуки та беручи до уваги факт проживання за однією адресою батька дитини ОСОБА_6 та баби ОСОБА_4, Личаківська районна адміністрація прийшла до висновку про те, що батько в змозі забезпечити побачення доньки із бабцею, а тому вважає за доцільне щоб побачення ОСОБА_4 з онукою ОСОБА_9 відбувалися у дні, які встановлені батькові ОСОБА_6, для спілкування з дитиною, а саме:

1, 3 субота та 2, 4 неділя кожного місця з 11:00 год. до 18:00 год. в супроводі батька, та вважає за доцільне побачення здійснювати за місцем проживання баби ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_1.

Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів визначено СК України (2947-14) .

Відповідно до ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Згідно з ч. ч. 8-10 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів визначена статтею 19 СК України.

За змістом ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки законодавством України закріплено право ОСОБА_4, як баби малолітньої ОСОБА_9, на спілкування зі своєю онукою та право брати участь у її вихованні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів та до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 січня 2016 року та ухвали апеляційного суду Львівської області від 07 квітня 2016 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_7, відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 07 квітня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_6, про зобов'язання до вчинення дій, встановлення годин, визначення місця і способу участі у вихованні дитини залишити без змін.