головуючого Демяносова М.В., суддів: Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розподіл земельної ділянкиза касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Стрийського районного суду Львівської області від 10 липня 1998 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10 липня 2015 року,

У червні 1998 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про розподіл земельної ділянки.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є власником 21/100 частин будинковолодіння, а відповідач є власником 25/100 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1. Оскільки між ними не досягнуто згоди щодо розподілу земельної ділянки, просив провести її розподіл.

Рішенням Стрийського районного суду Львівської області від 10 липня 1998 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10 липня 2015 року, позов задоволено.

Розподілено між сторонами земельну ділянку, належну до будинку АДРЕСА_1, а саме:ОСОБА_6 виділено згідно таблиці № 1 висновку експертизи № 2 земельні ділянки площами 94,5 кв. м та 154,3 кв. м, які разом з площею забудови належної йому частини будинку становлять 292 кв. м. Зобов'язано ОСОБА_6 обладнати вхід на земельну ділянку площею 154,3 кв. м зі сторони об'їзної дороги; ОСОБА_7 виділено земельну ділянку площею 347,7 кв. м з врахуванням площі забудови належної їй частини будинку та зобов'язано її обладнати вхід - в'їзд до цієї ділянки зі сторони об'їзної дороги. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_8, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають зазначеним нормам процесуального права.

Судами встановлено, що згідно правовстановлюючих документів ОСОБА_6 належать земельні ділянки площами 94,5 кв. м. та 154,3 кв. м., які разом з площею забудови належної йому частини будинку становлять 292 кв. м., та що відповідачці ОСОБА_7 належить земельна ділянка площею 347,7 кв. м. з врахуванням площі забудови належної їй частини будинку.

Правонаступником ОСОБА_6 є ОСОБА_9, а правонаступником ОСОБА_7 є ОСОБА_10, які користуються вказаними земельними ділянками.

Розміри земельної ділянки при будинковолодінні по АДРЕСА_1 змінювались за рахунок освоєння заболоченої частини суміжної ділянки.

Рішення виконкому Стрийської міської ради депутатів трудящих № 103 від 11 березня 1966 року за частиною будинковолодіння ОСОБА_8 була закріплена земельна ділянка площею 366 кв. м.

В послідуючому рішенням рішення виконкому Моршинської селищної ради народних депутатів № 81 від 18 червня 1989 року за частиною будинковолодіння ОСОБА_8 була закріплена земельна ділянка площею 420 кв.м., а за частиною будинковолодіння ОСОБА_7 - 596 кв. м., що вбачається також з листа землевпорядника міськвиконкому № 31 від 3 липня 1989 року. При цьому в рішенні вказано, що земельні ділянки розділено по фактичному користуванню.

В цьому листі вказано, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 користуються земельними ділянками окремо, мають окремі заїзди до них та не мають претензій один до одного.

Також указано, що земельні ділянки відповідають графічним матеріалам, які виконані в Срийському МБТІ у 1976 році.

За частиною будинковолодіння ОСОБА_8 була закріплена земельна ділянка площею 356 кв.м., а він, не дивлячись на рішення виконкому Моршинської міської ради від 24 березня 1998 року, яке ним не оскаржено, безпідставно вважає, що її розмір мав би бути більший.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (v0007700-91) одночасно з розв'язанням спору про право власності на будинок, виділ частки або встановлення порядку користування конкретними приміщеннями, суд може також згідно зі ст. 105 ЗК вирішити позов, якщо він заявлений, про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою між громадянами, яким жилий будинок належить на праві спільної власності.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, правильно провів розподіл земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в межах їх земельних ділянок без порушень прав ОСОБА_8

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213 - 215 ЦПК України (1618-15) , підстави для його скасування відсутні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи, висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалені у справі судові рішення - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2015 року залишити без змін.