головуючого Дем'яносова М.В., суддів: Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., Леванчука А.О., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2015 року,

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 26 грудня 2007 року між ним та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № DNHLGA00000816, згідно з умовами якого останньому надано кредит у розмірі 314 380 доларів США строком до 26 грудня 2011 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість.

Просило стягнути з ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № DNHLGA00000816 у розмірі 11 337 459,31 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) становило 151 468 456 грн 33 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 296 846,33 доларів США, заборгованість за відсотками за користуванням кредитом - 105 057,64 доларів США, заборгованість з комісії за користування кредитом - 22 800 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 10 372 858,50 доларів США, штраф (фіксована частина) - 18,71 доларів США, штраф (процентна складова) - 539 878,12 доларів США.

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № DNHLGA00000816 у розмірі 11 337 459,31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ склала 151 468 456 грн 33 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 296 846,33 доларів США, заборгованість за відсотками за користуванням кредитом - 105 057,64 доларів США, заборгованість з комісії за користування кредитом - 22 800 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 10 372 858,50 доларів США, штраф (фіксована частина) - 18,71 доларів США, штраф (процентна складова) - 539 878,12 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2015 року заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року у частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом, відсотками, комісії та пені у розмірі 126 397,75 доларів США скасовано, провадження у справі у цій частині закрито. Рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, штрафу (фіксована та процентна складова) та судових витрат скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У поданій касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_7. від 21 вересня 2015 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2015 року справу призначено до судового розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 серпня 2016 року № 179/0/32-16 призначено повторний автоматичний розподіл справ у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_7., у результаті чого 12 вересня 2016 року зазначену справу передано судді-доповідачу Ситнік О.М.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути частково задоволена.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги апеляційний судом не дотримано.

Судами встановлено, що 26 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № DNHLGA00000816, згідно з умовами якого останньому надано кредит у розмірі 314 380 доларів США строком до 26 грудня 2011 року (а. с. 810).

Згідно з п. 2.2.2 кредитного договору позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п. п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 3.1, 3.2, 7.1, 7.4 цього договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

Відповідно до п. 3.1 договору за користування кредитом у період дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки у розмірі, зазначеному у п. 7 змінної частини цього договору.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що при непогашенні кредиту у строки, зазначені у п. п. 2.3.3 і 7.1 цього договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нараховується пеня відповідно до п. 4.1 цих умов з дати виникнення простроченої заборгованості.

Згідно з п. 4.1 договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, який зазначений у п. 7.4 договору за кожний день прострочки.

Обов'язок сплачувати проценти за весь період фактичного користування грошима передбачений статтею 536 ЦК України та умовами кредитного договору.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2011 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. На погашення заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № DNHLGA00000816 у розмірі 403 123,04 доларів США звернуто стягнення на будівлю-магазин по АДРЕСА_2 та нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 шляхом продажу предметів іпотеки з укладенням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 про визнання недійсними кредитного договору та договорів іпотеки відмовлено (а. с. 6266).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2012 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № DNHLGA00000816 задоволено та стягнуто з ОСОБА_6 заборгованість за кредитом у розмірі 296 846,33 доларів США, заборгованість за процентами у розмірі 105 057,64 доларів США, заборгованість з комісії - 22 800 доларів США, пеню - 126 397,75 доларів США, фіксований штраф - 31,30 долар США, штраф - 173 570,95 доларів США (а. с. 6771).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У п. 5.1 кредитного договору від 26 грудня 2007 року № DNHLGA00000816 передбачено, що договір у частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту, згідно з п. 7.1 набуває чинності з моменту його підписання сторонами, а в інших частинах - з моменту отримання позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту у межах зазначених у них сум, і діє в обсязі наданих позичальникові коштів до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

За змістом частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виходячи із системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (435-15) .

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.

Апеляційним судом не враховано, що існує два судових рішення про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № DNHLGA00000816, не перевірено, чи виконані зазначені судові рішення, оскільки після їх ухвалення правовідносини між сторонами не припинилися, так як строк дії договору згідно з п. 5.1 кредитного договору діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

Відмовляючи у позові банку у частині стягнення з відповідача пені у розмірі 10 372 858,50 доларів США, апеляційний суд керувався тим, що оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2012 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь банку пеню у розмірі 126 397,75 доларів США, тому заявлена у позовних вимогах сума пені у справі, що переглядається, значно завищена, у зв'язку з чим суд застосував ч. 3 ст. 551 ЦК України до спірних правовідносин.

Разом з тим у справі, яка переглядається, предметом спору є заборгованість боржника зі сплати процентів за користування кредитними коштами, оскільки судові рішення про стягнення заборгованості не виконані. Позивач просив стягнути пеню за несвоєчасну сплату процентів з розрахунку 3 % від простроченої суми за кожний день прострочення згідно з п. 7.4 кредитного договору.

Таким чином, відповідно до заявлених позовних вимог пеня нараховується не на тіло кредиту, а на проценти за користування кредитом.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 ЦК України).

Отже за змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Таким чином, апеляційний суд помилково зменшив пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами до 0, тобто неправильно застосував положення ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-473цс16.

За таких обставин рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.