розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Право та обов'язок" від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом Кредитної спілки "Центр фінансових послуг" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із заявами про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Право та обов'язок" від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом Кредитної спілки "Центр фінансових послуг" (далі - КС "Центр фінансових послуг") до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Право та обов'язок" від 30 жовтня 2014 року у справі № 404/14 стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь КС "Центр фінансових послуг" суму заборгованості, яка виникла за кредитним договором від 30 березня 2009 року № В-25/003/09/83/45, укладеним між ОСОБА_4 та КС "Центр фінансових послуг", та на підставі договору поруки від 30 березня 2009 року № В-25/0035/09/83/45, укладеного між КС "Центр фінансових послуг" та ОСОБА_3 і ОСОБА_5, а також суму сплаченого третейського збору та суму витрат на правову допомогу, а всього у загальному розмірі 141 980 грн 15 коп.

Зокрема, заявник ОСОБА_3 зазначив, що на порушення вимог ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" та ст. 389-5 ЦПК України третейський суд розглянув справу у його відсутність, без належного повідомлення про час та місце третейського розгляду, без направлення позовної заяви та ухвали про порушення третейського розгляду. Про наявність вказаного рішення йому стало відомо 14 грудня 2014 року. Крім того, кредитний договір та договір поруки він не підписував і підпис в графі "поручитель" виконаний не ним, а іншою особою. Таким чином, вважає наявними підстави для скасування зазначеного рішення.

ОСОБА_4 на обґрунтування своїх вимог вказала, що усупереч вимогам ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" та ст. 389-5 ЦПК України третейський суд розглянув справу у її відсутність, без належного повідомлення про час та місце третейського розгляду, без направлення ухвали про порушення третейського розгляду та списку третейських суддів. Крім того, оскільки з третейського застереження не можна чітко встановити предмет спору, то третейська угода відповідно до ст. 12 Закону України "Про третейській суди" є недійсною. Також, посилаючись на положення ст. 6 наведеного закону, відповідно до якого третейські суди не мають права розглядати спори щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку, вважає, що справа, в якій прийнято вказане рішення, не підвідомча третейському суду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року обидва вищевказані позови об'єднано в одне провадження.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року, в задоволенні заяви відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до ст. 389-5 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" (ч. 1 ст. 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом від 03 лютого 2011 року № 2983-VI (2983-17) ) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Судом установлено, що 30 березня 2009 року між КС "Центр фінансових послуг" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № В-25/0035/09/83/45, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 15 615 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 30 березня 2009 року № 70/21.

Також 30 березня 2009 року між КС "Центр фінансових послуг" та ОСОБА_5 і ОСОБА_3 укладено договір поруки № В-25/0035/09/83/45, за яким поручителі ОСОБА_5 і ОСОБА_3 зобов'язалися перед позивачем солідарно відповідати за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за вищевказаним кредитним договором.

Крім того, 30 березня 2009 року між КС "Центр фінансових послуг" та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до кредитного договору № В-25/0035/09/83/45, якою внесено зміни до п. 7.2 кредитного договору та визначено, що всі спірні питання, пов'язані з виконанням даного кредитного договору, вирішуватимуться шляхом розгляду їх постійно діючим третейським судом відповідно до регламенту третейського суду.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Право та обов'язок" від 30 жовтня 2014 року у справі № 404/14 стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь КС "Центр фінансових послуг" суму заборгованості за кредитним договором від 30 березня 2009 року № В-25/0035/09/83/45 у загальному розмірі 141 980 грн 15 коп.

Таким чином, зазначене рішення третейського суду, про скасування якого просили заявники, ухвалено після внесення зазначених змін до Закону.

Проте суди, розглядаючи заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4, усупереч вимогам ст. ст. 212- 215 ЦПК України не звернули уваги на вказану обставину та відмовили в задоволенні вказаної заяви, помилково пославшись на те, що спір, який виник між сторонами, не є спором щодо захисту прав споживачів, а тому суди у достатньому обсязі не визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню.

Оскільки ОСОБА_4 є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, то третейському суду в силу положень п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" така справа не підвідомча.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України, виклавши правову позицію із цього питання у постановах від 02 вересня 2015 року у справі № 6-856цс15, 11 листопада 2015 року у справі № 1716цс15, 18 листопада 2015 року у справі № 187цс15.

У зв'язку із цим, а також враховуючи розмір отриманих кредитних коштів і те, що позичальник ОСОБА_4 уклала цей договір як фізична особа, а не як фізична особа - підприємець, не є безспірним висновок апеляційного суду про те, що відповідач не є споживачем послуг банку, так як спір виник щодо заборгованості за кредитом, який було отримано для комерційної потреби згідно з п. 1.1 цього кредитного договору.

Разом із тим не може залишатися поза увагою колегії суддів і таке.

У матеріалах справи на а. с. 5 - 6 міститься копія зазначеного рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Право та обов'язок" від 30 жовтня 2014 року, згідно з яким стягнута сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 141 980 грн 15 коп. складається з наступного: 11 815 грн - прострочений кредит; 27 045 грн 99 коп. - прострочені проценти за період із 16 листопада 2010 року по 23 вересня 2014 року; 1 970 грн - витрати на правову допомогу; 700 грн - третейський збір; 100 449 грн 16 коп. - пеня за період із 16 листопада 2010 року по 23 вересня 2014 року.

Таким чином, вказаним рішенням стягнуто пеню у розмірі, що майже в дев'ять разів перевищує розмір основного боргу, а відповідно до положень ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.