розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа - Дванадцята київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_4, на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року,

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаною заявою, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його троюрідний дядько - ОСОБА_5, після смерті якого залишилось спадкове майно, проте Дванадцята київська державна нотаріальна контора відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні документи, які б підтвердили родинний зв'язок з померлим. Заявник зазначав, що останні роки життя дядька він за ним доглядав та піклувався про нього, а після смерті ОСОБА_5 взяв на себе витрати з поховання.

З урахуванням зазначеного заявник просив встановити факт, що ОСОБА_5 є його троюрідним дядьком.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 квітня 2014 року заяву задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, був троюрідним дядьком ОСОБА_3

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року рішення районного суду скасовано, заяву ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин та встановлюючи факт, що ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, був його троюрідним дядьком, суд першої інстанції виходив із доведеності цього факту і розглянув справу в порядку окремого провадження.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи заяву ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що до участі в справі не були залучені всі заінтересовані особи, які мали брати участь у справі, а саме - Київська міська рада, яка претендує на спадкове майно та заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_3, що свідчить про існування спору про право, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження.

Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним положенням закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5

Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 1 липня 2013 року Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_5

7 червня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті свого троюрідного дядька ОСОБА_5, однак у видачі свідоцтва остатньому було відмовлено, оскільки не було надано документи на підтвердження родинних відносин з померлим.

Згідно зі ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У ч. 6 ст. 235 ЦПК України передбачено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Скасовуючи рішення районного суду та залишивши заяву без розгляду, апеляційний суд виходив із того, що на час відкриття спадщини безспірних спадкоємців не було, Київська міська рада претендує на спадщину й тому вважав, що наявний спір про право, який має вирішуватись у позовному провадженні.

Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що особа, яка вважає себе заінтересованою у окремому провадженні при встановленні юридичного факту повинна довести свій охоронюваний законом інтерес чи право саме на момент подання апеляційної скарги, якщо вважає, що її не було залучено до участі у справі.

Також апеляційним судом не враховано, що відповідно до ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Апеляційний суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не врахував, що орган місцевого самоврядування лише у разі відсутності спадкоємців чи неприйняття ними спадщини наділений правом та зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

При цьому встановлено, що спадщина відкрилась у травні 2013 року, законом передбачено річний строк для подання заяви про визнання спадщини відумерлою і після вчинення певних конкретних дій. Проте Київська міська рада, надаючи у жовтні 2015 року апеляційну скаргу, таких доказів не надала.

У порушення ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і дійшов передчасного висновку про залишення заяви без розгляду.

Ураховуючи викладене та положення п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_4, задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.