розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного підприємства "Васильківтрансавто", Державного підприємства "Київпассервіс" про захист прав споживачів, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що він має статус учасника бойових дій та, згідно із ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", має право на безкоштовний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, зокрема, автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.

15 вересня 2015 року він придбав в касі автовокзалу "Київ" безкоштовний квиток на проїзд за маршрутом Київ-Миколаїв на 16 вересня 2015 року місце № 5, відправлення в 07-15 з платформи № 5, за який він сплатив 49,86 грн.

Підприємством, яке повинно було здійснювати перевезення, зазначено Приватне підприємство "Васильківтрансавто" (далі - ПП "Васильківтрансавто").

16 вересня 2015 року о 07 годині позивач намагався скористатись послугами перевізника, однак водій автобусу, державний номерний знак АІ0270, відмовив йому в перевезенні за пільговим квитком, мотивуючи це тим, що керівник підприємства видав наказ не перевозити пасажирів за пільговими проїзними документами.

У зв'язку з порушенням його права на пільговий проїзд, позивач просив стягнути з ПП "Васильківтрансавто" матеріальну шкоду у розмірі 50,00 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн, а також стягнути з Державного підприємства "Київпассервіс" (далі - ДП "Київпассервіс") збір за послуги автостанції 49,86 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Васильківтрансавто" на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року в частині стягнення з Приватного підприємства "Васильківтрансавто" на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з доведеності вини ПП "Васильківтрансавто" та неправомірності його дій щодо відмови позивачу у пільговому безкоштовному проїзді.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з наявності судових рішень на підтвердження відсутності в діях ПП "Васильківтрансавто" порушень вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) щодо відмови у пільговому перевезенні, у зв'язку з відсутністю укладених угод з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щодо пільгового перевезення, з урахування відсутності вини ПП "Васильківтрансавто" щодо неукладених угод, оскільки останній звертався з листами та пропозиціями щодо укладення зазначених угод, натомість вказані дії виявились безрезультатними, а тому відсутні підстави для покладення на ПП "Васильківтрансавто" обов'язку з відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки остання заподіяна не з вини відповідача, що підтверджено належними та допустимими доказами. Висновки суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПП "Васильківтрансавто" на користь позивача моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн колегія суддів апеляційного суду вважала передчасними.

Проте з висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_6 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів-учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 03 вересня 2001 року Управлінням Міністерства внутрішніх справи України в Миколаївській області.

Як убачається з чеку № 5, 15 вересня 2015 року позивач придбав у ДП "Київпассервіс" пільговий квиток на рейс № 1171 Київ-Миколаїв, місце № 5, відправлення 16 вересня 2015 року о 07.15 год., перевізник ПП "Васильківтрансавто".

16 вересня 2015 року о 07 годині позивач намагався скористатись послугою перевезення за вказаним квитком, в чому йому було відмовлено водієм автобуса.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року у справі за позовом ПП "Васильківтрансавто" до Управління Укртрансінспекції у Київській області про визнання протиправною і скасування постанови від 21 травня 2014 № 026801, про стягнення штрафу у сумі 170 грн за порушення абз. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у зв'язку з відмовою у пільговому перевезенні.

Станом на вересень 2015 року ні органами виконавчої влади, ні органами місцевого самоврядування не було укладено жодного державного контракту чи договору з ПП "Васильківтрансавто" на перевезення пільгових категорій громадян на міжобласних автобусних маршрутах загального користування, всупереч неодноразових звернень відповідача щодо вжиття заходів з врегулювання порядку здійснення таких перевезень, що, зокрема, підтверджується листом Міністерства інфраструктури України від 02 жовтня 2015 року № 149 та від 11 листопада 2015 року № 12585/25/10-15.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, пунктом 7 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій надаються такі пільги: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.

Відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон), пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

За змістом п. 2 ст. 49 Закону, договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

За змістом ст. 29 Закону, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Верховний Суд України у постанові Пленуму "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) , відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що компенсацію за пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами отримують лише ті перевізники, які здійснюють перевезення, а тому посилання відповідача на правомірну відмову у пільговому перевезенні позивача за відсутності державного замовлення є необґрунтованим, суперечить вимогам чинного законодавства та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Так, позивач, як ветеран війни - учасник бойових дій має право на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. Разом з тим, відповідачу як автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки у застосуванні процесуального закону, у зв'язку із чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.