розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", Державного підприємства "Національні інформаційні системи", третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним кредитного договору, припинення договору застави і договору поруки, зобов'язання внести зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та скасувати запис про обтяження, за касаційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2016 року,

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Укрсоцбанк", Державного підприємства "Національні інформаційні системи", третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним кредитного договору, припинення договору застави і договору поруки, зобов'язання внести зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та скасувати запис про обтяження, посилаючись на те, що 13 травня 2008 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ним укладено кредитний договір № 607/32-169/08 на купівлю автотранспортних засобів.

Згідно з умовами вказаного договору кредитодавець зобов'язувався надати позичальнику на умовах цільового використання, а саме для оплати за придбаний автомобіль марки "Ніссан", 2008 року випуску, відповідно до договору купівлі-продажу від 24 березня 2008 року укладеного з ТзОВ "Галавтосвіт" кошти в сумі 47 062 дол. США, що за офіційним курсом становило 237 663,1 грн, зі сплатою 12,55 % річних, з кінцевим терміном повернення 12 травня 2015 року, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах і в строки, що передбачені договором.

13 травня 2008 року між ними укладено договір відновлювальної кредитної лінії.

За змістом п. 1.1.1 кредитного договору надання кредиту здійснюється окремими траншами в межах максимального ліміту в сумі 16 400,18 грн, що становить 3 247,56 дол. США.

Кредит надано для здійснення страхових платежів за договором добровільного страхування транспортного засобу.

На забезпечення зобов'язань позичальника за кредитними договорами 15 березня 2008 року було укладено договір застави транспортного засобу, а також між ОСОБА_3 та АКБ "Укрсоцбанк" договір поруки.

Кредитний договір-1 є недійсним, оскільки моменту надання кредиту відповідно до п. 2.2 не настало, так як кредитор позичальнику готівкові кошти не видавав.

Пункти 2.2 та 2.1 договору суперечать один одному.

Кошти на купівлю автомобіля банк перерахував безготівково на рахунок продавця у гривнях.

Позивач указував на те, що відповідачем порушено істотні умови кредитного договору-1, а саме порядок надання кредиту та отримання кредитних коштів, сума неотриманих ним, а наданих кредитних коштів на придбання автомобіля становить 237 663,1 грн. Сума кредиту в розмірі 16 400,18 грн, що становить 3 247,56 дол. США, згідно з кредитним договором-2 (договір кредитної відновлювальної лінії) також безготівково у гривнях була перерахована банком на рахунок АСК "Інго Україна".

ОСОБА_2 на виконання кредитного договору-1 сплачено кошти в сумі 404 475,81 грн, розмір наданих коштів становить 237 663,1 грн, а тому внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, він має право вимагати повернення сплаченої різниці в сумі 167 082,71 грн.

Крім того, відповідно до п. 5.1 кредитного договору-1 сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань у випадку настання обставин, що знаходяться за межами контролю сторін, до яких за договором віднесено військові дії незалежно від факту оголошення війни.

Збільшивши позовні вимоги просив їх задовольнити.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до п. 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, щопозивач знав про умови договору, погоджувався з ними, оскільки, підписав договір та протягом тривалого часу здійснював оплату заборгованості, а порука та застава припиняються у разі припинення забезпеченого зобов'язання, а оскільки такі зобов'язання не припинені, такі вимоги є безпідставними.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами встановлено, що 13 травня 2008 року між АКБ "УкрсоцБанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 607/32-169/08 на купівлю автотранспортних засобів, згідно з умовами якого кредитодавець зобов'язувався надати позичальнику на умовах цільового використання - для оплати за придбаний автомобіль марки "Ніссан", 2008 року випуску, згідно з договором купівлі-продажу від 24 березня 2008 року, укладеного з ТзОВ "Галавтосвіт" -- кошти в сумі 47 062 дол. США, що за офіційним курсом становило 237 663,1 грн, зі сплатою 12,55 % річних з кінцевим терміном повернення 12 травня 2015 року, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах і в строки, передбачені договором, згідно зі встановленим в п. 1.1.1 договору графіком.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, надання кредиту здійснюється шляхом видачі позичальнику готівкових коштів в іноземній валюті (долари США) з позичкового рахунку № 2203 шляхом конвертації через касу банку для подальшого перерахування позичальником на цілі, визначені п. 1.2 договору.

Згідно з п. 2.2 договору, моментом надання кредиту вважається день видачі позичальнику готівкових коштів в іноземній валюті (долари США) в сумі кредиту, згідно з даним договором.

Відповідно до п. 3.1.1 договору вбачається, що кредитор протягом одного робочого дня від дня набрання чинності договору, визначених п. 1.3 договору і виконання позичальником п. 3.3.1-3.3.5 договору, зобов'язався відкрити позичальнику в ТВБВ № 607 Львівської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" позичковий рахунок і перерахувати на нього кошти в межах суми кредиту, в порядку, визначеному цим договором.

13 травня 2008 року між сторонами укладено договір відновлювальної кредитної лінії.

За змістом п. 1.1.1 кредитного договору, надання кредиту здійснюється окремими траншами в межах максимального ліміту в сумі 16 400,18 грн, що становить 3 247,56 дол. США. Кредит надано для здійснення страхових платежів за договором добровільного страхування транспортного засобу.

На забезпечення зобов'язань позичальника за кредитними договорами 15 березня 2008 року було укладено договір застави придбаного транспортного засобу, а також між ОСОБА_3 та АКБ "Укрсоцбанк" договір поруки, згідно з яким поручитель зобов'язалася в повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_2 зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, можливих штрафних санкцій в розмірі і в строки, що визначені договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів та договору відновлювальної кредитної лінії від 13 березня 2008 року.

Відповідно до заяви на видачу готівки від 13 травня 2008 року № авт/70/авт ОСОБА_2 отримав 47 062 дол. США, що еквівалентно 237 663,1 грн. кредиту на придбання автомобіля, згідно з договором від 13 травня 2008 року № 607/32-169/08, які надійшли на його позичковий рахунок № 22030607369111.

Згідно з квитанціями від 13 травня 2008 року № авт/71/авт та № авт/72/авт ОСОБА_2 сплатив 223 544,5 грн та 4 192,5 грн кредитної заборгованості за кредитними коштами (автосалон) в АКБ "Укрсоцбанк" за придбання автомобіля для подальшого перерахування в ТзОВ "Талавтосвіт".

Відповідно до меморіального ордера від 13 травня 2008 року № авт/73/авт відповідач перерахував ТзОВ "Галавтосвіт" 227 737 грн як доплату за автомобіль від ОСОБА_2 за кредитним договором від 13 травня 2008 року.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Крім цього слід зазначити, що за правилами статті 651 ЦК України договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Однак вказаних вимог позивач не заявляв.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 відхилити, рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2016 року залишити без змін.