розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про списання заборгованості та стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2016 року,

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про списання заборгованості та стягнення коштів посилаючись на те, що приблизно три роки тому вона отримала у Симбірському відділені ПАТ КБ "ПриватБанк" зарплатну карту і до неї кредитну карту, реквізити яких та свої персональні дані нікому і ніколи не повідомляла, однак 01 вересня 2014 року відбулася крадіжка коштів через систему "Приват 24" і лише 03 вересня 2014 року випадково, при розрахунку платіжною картою, їй стало відомо, що на кредитній карті відсутні кошти в розмірі 11 978,20 грн, з яких: 5000 грн -кредитні кошти та 6 978, 20 грн її власні кошти.

Вважає, що саме через винні дії працівників "ПриватБанку", а саме неналежний контроль та захист розрахунків у системі "Приват 24" відбулось несанкціоноване втручання у систему банківських розрахунків.

Позивач проживає у Львівській області, а злочини вчинялись в іншій області шляхом втручання третіх осіб у систему "ПриватБанку", при цьому незалежно і без відношення до неї, зняття коштів відбувалося без проведення автентифікації та ідентифікації, без її участі.

За її заявою було порушено кримінальне провадження, у той же час "ПриватБанк" не вживає жодних дій та вважає, що саме на ній лежить вся відповідальність за кредитні кошти та нараховує їй відсотки за користування кредитними коштами, які були викрадені іншими особами, також банк не повертає її власних коштів в сумі 6 978,20 грн, які були викрадені.

Від самого початку налаштування "Приват 24" було зроблено таким чином, щоб її номер телефону НОМЕР_1 використовувався для входу в систему "Приват 24".

У той час коли коди підтвердження приходили на номер телефону НОМЕР_2 не було ніяких проблем, однак після цього, працівники банку в односторонньому порядку змінили налаштування так, що коди підтвердження почали приходити на її номер телефону НОМЕР_1, після чого відбулося блокування телефону та крадіжка коштів.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається в письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Також відповідачем при укладення кредитного договору порушено вимоги ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, а тому такий договір є нікчемним.

Відповідно до Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою правління національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (v0705500-14) , договір укладається в письмовій формі, один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати користувачу під підпис.

Банк зобов'язаний під час видачі електронного платіжного засобу надати користувачу примірник договору, правил користування електронним платіжним засобом та тарифів банку на обслуговування електронного платіжного засобу.

Банк має право вносити зміни до правил користування електронним платіжним засобом або тарифів на обслуговування електронного платіжного засобу, повідомивши про відповідні зміни користувача у спосіб, передбачений договором.

Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу".

Крім цього, відповідно до даного Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

ОСОБА_2 просила позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За положеннями ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість обслуговування, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 40-1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб'єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев'яносто календарних днів. У разі правомірності переказу еквайр має завершити переказ та відшкодувати отримувачу 0,1 відсотка суми платежу за кожний день такого призупинення, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Згідно із п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 (z0474-10) , чинного на час виникнення спірних правовідносин, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Вказаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 13 травня 2015 року № 6-71цс15, який відповідно до вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, встановивши обставини, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.