Гримич М.К., Висоцької В.С., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про захист прав споживачів та визнання недійсними договорів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 08 лютого 2016 року,

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 11 березня 2008 року у розмірі 326 961 грн 70 коп., з яких: 13 403,35 швейцарських франків, що в еквіваленті становить 303 583 грн 88 коп., - заборгованість за кредитом та відсотками, та 23 377 грн 82 коп. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 11 березня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту, згідно з умов якого остання отримала кредит у розмірі 19 900 швейцарських франків зі сплатою 10, 99 % річних, строком повернення не пізніше 06 березня 2018 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, згідно з умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником усіх зобов'язань у повному обсязі.

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи його тим, що договір про надання споживчого кредиту, укладений між нею та банком, суперечить вимогам Цивільного Кодексу України (435-15) , Законам України "Про захист прав споживачів" (1023-12) та "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , оскільки при укладенні зазначеного договору банк вдався до нечесної підприємницької діяльності та ввів позичальника в оману стосовно валюти кредиту, порядку його надання, умов повернення кредиту, загальної вартості кредиту, у зв'язку з чим такий договір було укладено під впливом помилки.

Зазначала, що договір містить несправедливі умови, які порушують принцип рівності сторін, не містить усіх істотних умов, оскільки не узгоджено мету і ціну кредиту, детальний розпис загальної вартості кредиту, відсоткову ставку, порядок повернення кредитних коштів і сплати процентів за їх користування, розмір витрат на страхування та розмір витрат на валютно-обмінні операції тощо.

Посилаючись на наведене, просила визнати недійсними договір про надання споживчого кредиту від 11 березня 2008 року та договір іпотеки від 11 березня 2008 року, укладений між нею та банком, з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Рішенням Деснянсього районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 08 лютого 2016 року, позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 11 березня 2008 у розмірі 326 961 грн 70 коп., з яких: 13 403, 35 швейцарських франків, що в еквіваленті становить 303 583 грн 88 коп., - заборгованість за кредитом та відсотками та 23 377 грн 82 коп. - пеня.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 08 лютого 2016 року в частині позову ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором визнано неподаною та повернуто заявникам.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що при укладенні кредитного договору від 11 березня 2008 року сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, а також із того, що на момент укладення правочину позивач не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови. При цьому, позивачеві було надано інформацію щодо орієнтованої сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, графіку погашення кредиту та умов кредитування в іноземній валюті, на підтвердження чого свідчать спірний договір, додаткові угоди до нього та додатки до них.

Правильно зазначено й те, що ОСОБА_4 не довела наявності підстав, передбачених ст. ст. 11, 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. ст. 203, 215, 230 ЦК України для визнання кредитного договору недійсним (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Суди попередніх інстанцій, відхиляючи доводи заявника щодо дискримінаційності умов договору в частині валюти кредиту - швейцарських франків, дійшли правильного висновку, оскільки незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, а тому, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, сторона приймає на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, досліджених судами попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 08 лютого 2016 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про захист прав споживачів та визнання недійсними договорів залишити без змін.