Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Гримич М.К., Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання правочинів недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 8 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визнати недійсними договір позики та розписку від 13 жовтня 2013 року, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посилаючись на їх фіктивність, оскільки їх було укладено з метою обтяження спільного майна подружжя.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 8 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним договору позики в порядку ст. 234 ЦК України (фіктивний правочин), суди вірно застосовували положення ч. 5 ст. 203, ст. ст. 234, 1046, 1047, 1051 ЦК України (435-15) , на підставі наданих сторонами доказів, яким дали оцінку відповідно до ст. 212 ЦК України, встановили фактичні обставини справи та прийшли до правильного висновку, що позивач ОСОБА_4, яка не була стороною оскаржених правочинів, не довела, що учасники правочинів: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не мали наміру створити правові наслідки на момент його укладення.

Судами встановлено, що розписка про отримання від позикодавця грошових коштів, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказами не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Суд з'ясував справжню правову природу укладеного договору.

Судом також враховано, що відповідно до письмової розписки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 частково повернув йому грошові кошти за договором позики, що свідчить про те, що правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, та спростовує доводи касаційної скарги позивача.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 8 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2016 року залишити без змін.