Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Штелик С.П., Журавель В.І., Закропивного О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Ставищенського житлово-комунального господарства, третя особа - ОСОБА_5, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - на рішення апеляційного суду Київської області від 22 березня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Ставищенського житлово-комунального підприємствапро поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просила поновити її на роботі на посаді бухгалтера першої категорії (з дипломом спеціаліста) відділу фінансів та бухгалтерського обліку Ставищенського житлово-комунального підприємства та стягнути із Ставищенського житлово-комунального підприємства на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона працювала у Ставищенському житлово-комунальному підприємстві на посаді бухгалтера першої категорії (з дипломом спеціаліста) відділу фінансів та бухгалтерського обліку з 05 липня 1988 року. 03 серпня 2015року вона була ознайомлена з повідомленням "Про попередження про наступне скорочення". Роботодацем було направлено клопотання № 21 від 03 липня 2015 року до профспілкового комітету первинної профспілкової організації щодо надання згоди на проведення змін в організації виробництва шляхом скорочення посад штатних одиниць. Відповідно до листів профспілкового комітету № 30 від 31 липня 2015 року та № 32 від 09 вересня 2015 року відповідачу було відмовлено у скороченні посад штатних одиниць у зв'язку з тим, що на даний час відсутній важкий матеріальний стан у Ставищенському житлово-комунальному підприємстві та ділянки працівників, які підлягають скороченню, залишаються без виконавців, що фактично унеможливлює роботу відповідних підрозділів підрприємства.

03 серпня 2015року роботодавець направив клопотання № 30 з аналогічним змістом до Київської обласної профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення, на що також отримав відмову у скороченні посад штатних одиниць відповідно до постанови президії № 2 від 18 вересня 2015 року.

Разом з тим, незважаючи на відсутність згоди на розірвання трудового договору із нею профспілкового комітету первинної профспілкової організації підприємства та Обласної профспілкової організації начальник Ставищенського житлово-комунального підприємства 05 жовтня 2015 року видав наказ № 163, яким її було звільнено з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (за скороченням штату). Посилаючись на незаконність такого звільнення, позивач просила задовольнити позов.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 18 грудня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 22 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду за залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до вимог статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Аналогічні положення щодо обґрунтованості рішення профспілки про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з працівником містяться і в частині шостій статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та висновках Верховного Суду України, що викладені у постановах № 6-703цс15 від 01 липня 2015 року, № 6-119цс15 від 01 липня 2015 року, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормою, що їх регулює, повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив їх доказами, які оцінено за вимогами ст. 212 ЦПК України, встановив, що зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату (чисельності) працівників у Ставищенському житлово-комунальному підприємстві дійсно мали місце, рішення первинної профспілкової організації про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору із позивачем не містить правового обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав, та обґрунтовано виходив із того, що у такому разі роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Доводи касаційної скарги є необґрунтованими, на правильність вирішення справи апеляційним судом не впливають.

Згідно ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.