розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Трейдгруп Скорта", товариства з обмеженою відповідальністю "Сосновий квартал" про визнання попереднього договору удаваним правочином та визнання укладеним договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 8 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 липня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 31 серпня 2013 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Сосновий квартал"(далі - ТОВ "Сосновий квартал") укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. 31 серпня 2013 року між ним та ТОВ "Сосновий квартал" укладено договір про забезпечення виконання зобов'язань, за умовами якого відбулась сплата коштів.

6 жовтня 2014 року між ним, ТОВ "Сосновий квартал" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Трейдгруп Скорта" (далі - ТОВ "Компанія Трейдгруп Скорта") було укладено договори про заміну сторони у зобов'язанні за попереднім договором від 31 серпня 2013 року та за договором про забезпечення виконання зобов'язання від 31 серпня 2013 року.

Позивач указував про те, що у п. 1.1. попереднього договору вони прийняли зобов'язання укласти договір купівлі-продажу квартири протягом другого кварталу 2015 року. Відповідач зобов'язався отримати правовстановлюючі документи на квартиру та отримати документи, необхідні для належного укладення, нотаріального посвідчення основного договору у строк до запланованої дати укладення основного договору.

Зазначав про те, що 7 серпня 2015 року він звернувся з листом до ТОВ "Компанія Трейдгруп Скорта" з пропозицією укласти основний договір у приватного нотаріуса або надати пропозицію щодо іншого часу та місця укладення основного договору. Проте ТОВ "Компанія Трейдгруп Скорта" відповіді на вищевказаний лист не надало, у призначений час до нотаріуса не з'явилося.

Вважав, що оскільки ТОВ "Компанія Трейдгруп Скорта" фактично відмовилося від укладення основного договору та те, що попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна на стадії будівництва є удаваною угодою, яка приховує інший правочин, а саме договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості, 31 серпня 2015 року він звернувся до ТОВ "Компанія Трейдгруп Скорта" з листом-пропозицією для акцептування тексту оферти-додаток № 1, розглянути та акцептувати протягом десяти днів з моменту отримання. Проте ТОВ "Компанія Трейдгруп Скорта" зазначений вище лист-пропозицію також проігнорувало.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4 просив суд визнати попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 удаваним правочином; визнати укладеним договір купівлі-продажу майнових прав на вищевказану квартиру між ним та ТОВ "Компанія Трейдгруп Скорта".

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 8 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 липня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Судом установлено, що між позивачем, ТОВ "Компанія Трейдгруп Скорта" та ТОВ "Сосновий квартал" були укладені договори про заміну сторони у зобов'язанні за попереднім договором від 31 серпня 2013 року та за договором про забезпечення виконання зобов'язання від 31 серпня 2013 року, що свідчить про визнання ОСОБА_4 саме умов даних договорів.

Ураховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку про те, що підстави, передбачені ст. ст. 235, 635, 655 ЦК України для визнання укладеного між сторонами попереднього договору купівлі-продажу квартири удаваним правочином та визнання укладеним договору купівлі-продажу майнових прав на зазначену квартиру, відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), внесення коштів саме на будівництво спірної квартири та виникнення між сторонами правовідносин з інвестування.

Крім того, суди дійшли правильного висновку про те, що у п. 1.1. попереднього договору купівлі-продажу, сторони зобов'язались протягом І кварталу 2015 року, але в будь-якому разі не раніше отримання забудовником правовстановлюючих документів на об'єкт будівництва, укласти договір купівлі-продажу квартири. У матеріалах справи відсутні докази отримання забудовником правовстановлюючих документів на об'єкт будівництва, а, отже, відсутні підстави вважати, що строк укладення основного договору пропущений та припинено зобов'язання за попереднім договором.

Отже, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 8 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 липня 2016 року залишити без змін.