розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Тернопільського національного економічного університету, третя особа - Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про стягнення заробітної плати, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги, за касаційною скаргою Тернопільського національного економічного університету на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, обґрунтовуючи який вказала, що з 25 січня 1985 року вона працювала на посаді кухонного робітника санаторію-профілакторію Тернопільського економічного університету (далі - ТНЕУ).

Наказом від 01 квітня 2015 року № 4 її звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. При звільненні їй видано трудову книжку, але не виплачено заробітну плату за лютий та березень 2015 року

Посилаючись на вищевикладене, позивач просила стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату у розмірі 3 068 грн 44 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 18 710 грн та вихідну допомогу у розмірі 1 609 грн 06 коп. за лютий, березень 2015 року.

У березні 2016 року ОСОБА_4 в порядку ст. 33 ЦПК України заявила клопотання про заміну відповідача із Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на Тернопільський економічний університет.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з Тернопільського національного економічного університету на користь ОСОБА_4 3 068 грн 44 коп. невиплаченої заробітної плати, 18 710 грн середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 1 609 грн 06 коп. вихідної допомоги.

Стягнуто з Тернопільського національного економічного університету в дохід держави судовий збір в сумі 551 грн 20 коп.

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до Тернопільського національного економічного університету про стягнення заробітної плати за лютий-березень 2015 року і в цій частині закрито провадження.

Замінено резолютивну частину рішення і викладено її в новій редакції.

Стягнуто з Тернопільського національного економічного університету на користь ОСОБА_4 18 710 грн середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 1 609 грн 06 коп. вихідної допомоги з вирахуванням із цих сум податків та інших обов'язкових платежів.

В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ТНЕУ просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення заробітної плати за лютий-березень 2015 року, апеляційний суд виходив з того, що рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 24 вересня 2015 року вже вирішено вищевказані позовні вимоги, а тому дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в цій частині.

Крім того, апеляційний суд змінив резолютивну частину рішення суду першої інстанції, оскільки останній упустив вказівку щодо стягнення належних позивачу сум із врахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов'язкових платежів.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про те, що судами попередніх інстанцій не враховано положень Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) та те, що у діях ТНЕУ відсутня вина, оскільки припинення фінансування санаторію-профілакторію та виплата заробітної плати позивачу не залежить від університету, а його кошторис не передбачав витрат на оплату праці працівників санаторію, є безпідставними та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 25 січня 1985 року працювала кухонним робітником санаторію-профілакторію ТНЕУ.

27 січня 2015 року позивача попереджено про майбутнє звільнення 30 березня 2015 року за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку зі скороченням чисельності працівників, внаслідок ліквідації санаторію-профілакторію ТНЕУ.

Згідно з наказом головного лікаря санаторію-профілакторію від 01 квітня 2015 року ОСОБА_4 звільнена з 01 квітня 2015 року з займаної посади у зв'язку сі скороченням чисельності працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Підставою винесення вищевказаного наказу є наказ ТНЕУ від 22 січня 2015 року № 32 зі змінами, внесеними наказом ТНЕУ від 02 лютого 2015 року № 46 "Про ліквідацію санаторію-профілакторію Тернопільського національного економічного університету", з 02 квітня 2015 року.

Згідно з довідкою санаторію-профілакторію ТНЕУ, ОСОБА_4 у жовтні 2014 року нараховано заробітну плату в розмірі 1 518 грн 34 коп., у листопаді 2014 року - 1 747 грн 36 коп., у грудні 2014 року - 1 471 грн 03 коп.

З січня по березень 2015 року заробітна плата позивачу не нараховувалася.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебувала у трудових відносинах з відокремленим підрозділом - санаторієм-профілакторієм ТНЕУ. Цим же підрозділом їй нараховувалася та виплачувалася заробітна плата, кошти для виплати якої, перераховувалися виконавчою дирекцією Тернопільського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

14 січня 2014 року між Тернопільським відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, ТНЕУ та санаторієм-профілакторієм був укладений договір про часткове фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду.

За цим договором сторонами виконано усі передбачені ним зобов'язання. Ці кошти використовувались для оплати праці, оскільки це полегшувало контроль зі сторони Фонду за використанням вказаних коштів.

На 2015 рік між Тернопільським відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, ТНЕУ та санаторієм-профілакторієм договір про часткове фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду не укладався, тому і зобов'язань у відповідача Тернопільського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності перед ТНЕУ, санаторієм-профілакторієм, а також перед позивачем ОСОБА_4 як працівником немає.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не є власником санаторіїв-профілакторіїв, а лише здійснював часткове фінансування їх у межах асигнувань, що визначалися щорічно при затвердженні бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на наступний рік.

Санаторій-профілакторій є відокремленим підрозділом ТНЕУ і діє на підставі Положення про санаторій-профілакторій ТНЕУ в межах повноважень, наданих його власником.

Таким чином, у разі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, вивільнення працівників здійснюється власником санаторію-профілакторію відповідно до вимог Кодексу законів про працю України (322-08) .

Власником санаторію-профілакторію є ТНЕУ.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ