розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта" про стягнення недоплаченої орендної плати за період користування земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2015 року,

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта" (далі - ТОВ "Еліта"), посилаючись на те, що за умовами договорів оренди від 2 січня 2005 року, укладених між ТОВ "Еліта" та ОСОБА_4, яка є бабою позивача, остання передала в оренду земельну ділянку загальною площею 9,9417 га, яка розділена на дві земельні ділянки, строком на 5 років. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла, залишивши заповітне розпорядження щодо спадкування спірної земельної ділянки загальною площею 9,9417 га. Правовстановлюючий документ на вказану земельну ділянку позивач отримав лише 12 грудня 2012 року на підставі рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2012 року. Зазначав, що договір оренди на вказаних земельних ділянок, між померлою ОСОБА_4 та відповідачем закінчився у 2010 році, проте до 2007 року відповідач виплачував йому орендну плату за користування земельною ділянкою.

24 грудня 2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату орендної плати за період 2007 року по 2012 рік, але відповідач йому відмовив.

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути з ТОВ "Еліта" на його користь38 433,62 грн за несплачену орендну плату за період 2007-2012 року та 20 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами відсутні будь-які договірні відносини, право позивача на спірну земельну ділянку виникло згідно рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2015 року, а отже стягнення орендної плати за період з 2007 року по 2012 року є недоцільним.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 2 січня 2005 року між ОСОБА_4 та ТОВ "Еліта" були укладені два договори оренди земельної ділянки (паю), за яким орендодавець, на підставі сертифікату від 12 травня 1997 року, передала, а орендар прийняв в оренду дві земельні ділянки площею по 5,55 умовних кадастрових гектарів кожна, розташованих на території Хорошівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області. Початок дії договорів є 1 лютого 2005 року, закінчення 31 грудня 2009 року ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла.

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 зробила заповітне розпорядження, яким ОСОБА_5 та позивачу ОСОБА_3 заповіла сертифікати на право земельної частки (паю).

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2012 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на земельну ділянку площею 9,9417 га, яка розташовану на території Хорошівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 На підставі даного рішення суду реєстраційна служба Петропавлівського районного управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвала за ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки площами 4,9706 га та 4,9711 га, місце розташування яких наведено вище.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 вересня 2013 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні позову до Хорошівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2015 року, яке набрало законної сили, за

ОСОБА_3 визнано право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку 9,9417 га, яка розташована на території Хорошівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та яка належала спадкодавцю ОСОБА_4

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, ст. ст. 12, 13, 15, 20 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, яке особа здійснює на свій розсуд у спосіб, передбачений законом або договором (ст. 16 ЦК України), залежно від змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідків, що спричинені цим порушенням. Способи можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57- 60, 131- 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212- 215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

При вирішенні спору, судами встановлено, що 22 лютого 2010 року між Петропавлівської райдержадміністрацією Дніпропетровської області (орендодавець) та ТОВ "Еліта" (орендар) укладено два договори оренди землі, за якими орендодавець спірні земельні ділянки передав орендарю в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до 3 липня 2014 року.

Вирішуючи спір, суди вважали доведеним, що позивач не мав права на стягнення орендної плати за період з 2007 року по 2012 року, оскільки право власності на землю ним набуто лише в 2015 році.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України (435-15) спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи.

Виходячи з аналізу ст. ст. 1216, 1218, ч. 2 ст. 1220, ч. 3 ст. 1223 ЦК України з моменту смерті особи до спадкоємців переходять права та обов'язки спадкодавця, які належали йому на час відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння (п. 33 постанови пленуму Вищого спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" (v0005740-14) ).

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення недоплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 2007 року по 31 грудня 2009 року (момент закінчення дії договорів), суди на вказане уваги не звернули та не врахували, що до позивача перейшли всі права, які належали спадкодавцю на час відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Крім того, суд на виконання вимог процесуального закону не з'ясував правових підстав вимог ОСОБА_3 в частині стягнення орендної плати за період з січня 2010 року по 2012 рік, тобто після закінчення дії договору оренди землі, укладеного зі спадкодавцем,та не з'ясував, чи не зводяться вони до вимог про відшкодування шкоди.

Викладене свідчить, що при вирішення спору, суди у повному обсязі не визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, тому ухвалені у справі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.