Гримич М.К., Висоцької В.С., Ткачука О.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Комунальне підприємство "Жилкомсервіс", про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Харківської області від 22 квітня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1.

В ніч з 02 на 03 серпня 2015 року нею було виявлено залиття її квартири з розташованої поверхом вище квартири № АДРЕСА_2, яка належить відповідачу. Вдень 03 серпня 2015 року належну їй квартиру було повторно затоплено.

Комісією 48 дільниці Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (далі - КП "Жилкомсервіс") проведено огляд квартири № АДРЕСА_1 та складено акт про залиття квартири від 05 серпня 2015 року, згідно з яким залиття сталося з вини власника квартири № АДРЕСА_2 через течу внутрішньо квартирної розводки холодної води.

Зазначала, що вина відповідача підтверджується й листом КП "Жилкомсервіс" від 12 серпня 2015 року, з якого вбачається, що відповідальність за стан внутрішньо-квартирних розвідних трубопроводів, санітарних приборів, за наслідки, до яких призводить їх неналежний стан, відповідає власник квартири.

Згідно зі кошторисом, складеним ТОВ Фірмою "Оргтехбуд", вартість оздоблювальних робіт з ремонту належної її квартири станом на 22 жовтня 2015 року складає 44 148 грн.

Крім того, вона та її родина зазнали істотних вимушених змін у повсякденному способі життя та понесли витрати, пов'язані з винайманням квартири, усуваючи наслідки затоплення квартири була вимушена лікуватись, тому вважала, що їй завдано моральної шкоди.

Посилаючись на наведене, із урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду у розмірі 41 148 грн та 15 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Орджонікідзевсього районного суду м. Харкова від 11 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 22 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 41 148 грн на відшкодування майнової шкоди та 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи та надавши належну оцінку доказам в їх сукупності, обґрунтовано виходив із того, що завдана позивачам шкода унаслідок залиття квартири, підлягає стягненню з ОСОБА_5, як власника квартири, з вини якого сталося залиття і на якого покладено обов'язок із утримання квартири в належному стані. При цьому відповідач не надав будь-яких доказів на спростування наявності вини в залитті, а відтак відповідно до ст. 1166 ЦК Українисуд вірно поклав на нього обов'язок по відшкодуванню завданої шкоди.

З огляду на вказані обставини справи, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача майнової та моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,