головуючого Червинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М., Мазур Л.М., Писаної Т.О., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом малого приватного підприємства "Рапід" до ОСОБА_6 про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 07 квітня 2016 року,

У лютому 2015 року мале приватне підприємство "Рапід" (далі - МПП "Рапід") звернулося до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 09 лютого 2015 року рішенням арбітражного суду Черкаської області від 04 серпня 2000 року стягнуто із житлово-будівельного кооперативу № 5 "Юність" (далі - ЖБК № 5 "Юність") на користь МПП "Рапід" борг у розмірі 201 063 грн 34 коп.

Ухвалою арбітражного суду від 20 грудня 2000 року змінено спосіб виконання зазначеного рішення та звернуто стягнення на майно ЖБК № 5 "Юність" на вказану суму коштів.

У зв'язку з відсутністю грошових коштів у Звенигородського ЖБК № 5 "Юність" загальними зборами членів кооперативу було прийнято рішення про виплату існуючого боргу МПП "Рапід" за рахунок особистих коштів членів Звенигородського ЖБК № 5 "Юність", оформленого протоколом від 18 серпня 2004 року № 331.

Позивач зазначав, що з метою визначення сум грошових зобов'язань перед МПП "Рапід" було складено реєстр членів ЖБК № 5 "Юність" про сплату відповідного боргу, відповідно до якого відповідач ОСОБА_7, який був членом ЖБК № 5 "Юність" до моменту його припинення, зобов'язався сплатити на користь МПП "Рапід" 4 265 грн.

З 13 квітня 2005 року по 2015 рік позивач звертався до відповідача ОСОБА_6 з письмовими вимогами провести повний розрахунок, однак відповідач кошти не сплатив.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, в тому числі просив стягнути: 4 265 грн сума заборгованість відповідно до реєстру; 8 571 грн 37 коп. сума інфляційних втрат за період з 01 жовтня 2004 року до 01 січня 2015 року, 1 311 грн 75 коп. сума 3 % річних за період з 01 жовтня 2004 року по 01 січня 2015 року та всі судові витрати, а всього на загальну суму 14 148 грн 17 коп.

Заочним рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 07 квітня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь МП "Рапід" 12 575 грн 55 коп., з яких: 4 265 грн основного боргу, 7 199 грн 32 коп. інфляційних втрат, 1 111 грн 23 грн 3 % річних.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що ЖБК № 5 "Юність" мав невиконані грошові зобов'язання перед МПП "Рапід" і внаслідок своєї фінансової неспроможності не мав можливості виконати такі зобов'язання, тому зобов'язання в силу ст. 27 Закону України "Про кооперацію" мало бути виконано членами кооперативу в межах їх внесків на підставі рішення загальних зборів кооперативу, а ОСОБА_6 як колишній член ЖБК № 5 "Юність" свої зобов'язання перед МПП "Рапід" не виконав, заборгованість не сплатив.

При цьому апеляційний суд, відхиляючи доводи відповідача про те, що ним в 2005 році було сплачено весь розмір заборгованості, про що надано відповідні квитанції, зазначив про те, що у ОСОБА_8 не було правових підстав для перерахування грошових коштів у сумі 4 265 грн на рахунок ДВС у межах виконавчого провадження про стягнення з ЖБК № 5 "Юність" на користь МП "Рапід" боргу, оскільки відповідач не є боржником у такому виконавчому провадженні, а рішення загальних зборів ЖБК № 5 "Юність" від 07 вересня 2004 року виконувалося колишніми членами ЖБК № 5 "Юність" добровільно без участі виконавчої служби.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судами встановлено, що ухвалою арбітражного суду Черкаської області від 20 грудня 2000 року змінено спосіб виконання рішення суду від 04 серпня 2000 року і звернуто стягнення на майно ЖБК № 5 "Юність", що знаходиться за адресою: вул. Шмідта, 40, м. Звенигородка, Черкаська область на користь МПП "Рапід" на суму 201 063 грн 34 грн.

Згідно з протоколом від 07 вересня 2004 року № 331 рішенням загальних зборів ЖБК № 5 "Юність" вирішено розділити заборгованість перед МПП "Рапід" між членами кооперативу поквартирно.

Відповідно до даних реєстру про сплату вказаної суми боргу мешканцями Звенигородського ЖБК № 5 "Юність", Ватутінському МПП "Рапід" та ПП ОСОБА_9, вбачається, що ОСОБА_8 повинен сплатити 4 265 грн.

13 квітня 2005, 24 вересня 2008 року, 28 жовтня 2010 року МПП "Рапід" зверталося до ОСОБА_6 з вимогами про перерахування основного боргу та штрафних санкцій. ОСОБА_6 заборгованість не сплатив.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_6 вказував, про те, що він повністю виконав свої зобов'язання перед позивачем через ДВС у Звенигородському районі Черкаської області, на підтвердження надав квитанцію від 06 травня 2005 року № 240, згідно з якою ОСОБА_6 перерахував на рахунок відділу ДВС № 37313006000630 грошові кошти із зазначенням як вид платежу "борг на користь МПП "Рапід" у сумі 4 265 грн. Крім того, платіжним дорученням від 10 травня 2005 року № 10410 підтверджується перерахування коштів у розмірі 4 265 грн банком на рахунок УДК в Черкаській області.

Відповідно до листа начальника відділу ДВС Звенигородського РУЮ у Черкаській області від 16 лютого 2016 року № 1392 грошові кошти у розмірі 4 265 грн були добровільно перераховані ОСОБА_6 в рахунок погашення боргу по виконавчому провадженню, відкритому на виконання наказу господарського суду Черкаської області, виданого у 2000 році (а. с. 113).

Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважним причинами.

Встановивши вказані обставини, апеляційний суд, дійшов суперечливих висновків, зокрема встановив, що ОСОБА_6 відповідає за зобов'язаннями ЖБК № 5 "Юність" у розмірі 4 265 грн, однак не надав належної правової оцінки наданим до суду квитанціям про сплату вказаної заборгованості, мотивуючи це тим, що боржником у виконавчому провадженні є ЖБК № 5 "Юність", а не ОСОБА_6, тому правових підстав для перерахування вищезазначеної суми коштів на рахунок ДВС у Звенигородському районі Черкаської області у нього не було. При цьому судом встановлено, що МПП "Рапід" отримало вказані кошти.

Суд першої інстанції у порушення ст. ст. 10, 212 - 214 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не перевірив чи отримало МПП "Рапід" від ОСОБА_6 суму у розмірі 4 265 грн у рахунок погашення заборгованості Звенигородського ЖБК № 5 "Юність".

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України, не надав належної правової оцінки доказам у справі, зокрема квитанції та платіжному дорученню про перерахування коштів у розмірі 4 265 грн через ДВС в межах виконавчого провадження про стягнення з ЖБК № 5 "Юність" на користь МПП "Рапід" 201 063 грн, не перевірив чи виконав ОСОБА_6 свої зобов'язання перед МПП "Рапід", дійшов передчасного висновку про залишення заочного рішення районного суду без змін.

За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 07 квітня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.