розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про припинення зобов'язань за кредитним договором та договором поруки, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 10 лютого 2016 року,

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 достроково заборгованість за кредитним договором від 27 березня 2008 року в сумі 26 972,65 доларів США, що становить 587 204 грн 87 коп., посилаючись на те, що 27 березня 2008 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 27 тис. доларів США терміном до 27 березня 2028 року зі сплатою 13 % річних.

У рахунок забезпечення зобов'язань за договором ОСОБА_5 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" уклали договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати солідарно з позичальником за його борговими зобов'язаннями.

15 липня 2008 року до кредитного договору укладено додаткову угоду, якою сторони погодили встановити відсоткову ставку в розмірі 12,75 %.

19 лютого 2009 року до кредитного договору укладено додаткову угоду, якою тимчасово зменшено розмір щомісячного платежу, у зв'язку з чим графік погашення було викладено в новій редакції.

Унаслідок неналежного виконання своїх обов'язків за кредитним договором у ОСОБА_4 станом на 16 березня 2015 року існує заборгованість в сумі 26 972,65 доларів США, що становить 587 204 грн 87 коп., та складається із заборгованості за кредитом в сумі 22 874,33 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 1 845,81 доларів США, пені за прострочення сплати кредиту та відсотків у сумі 2 252,51 доларів США.

ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися із зустрічною позовною заявою, в якій просили припинити кредитний договір від 27 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"; припинити договір поруки від 27 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на те, що загальна сума повернутих коштів згідно з кредитним договором повністю покрила розмір боргу та супровідних платежів; вони не отримували жодних листів з банку з вимогою про повернення кредиту достроково.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 жовтня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" достроково заборгованість за кредитним договором від 27 березня 2008 року № 014/0032/74/45524, визначену станом на 16 березня 2015 року, у сумі 26 972,65 доларів США, що еквівалентно 587 204 грн 87 коп., що складається із заборгованості за кредитом - 22 874,33 доларів США, що еквівалентно 497 982 грн 88 коп.; заборгованості за відсотками - 1 845,81 доларів США, що еквівалентно 40 183 грн 99 коп.; пені за прострочення сплати кредиту та відсотків - 2 252,51 доларів США, що еквівалентно 49 038 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 10 лютого 2016 року зазначене судове рішення в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 пені в іноземний валюті в сумі 2 252,51 доларів США скасовано. Позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення пені задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" пеню в сумі 41 199 грн 11 коп.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 жовтня 2015 року в частині солідарного стягнення загальної суми заборгованості змінено, визначено загальну суму заборгованості за кредитним договором, яка підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_4, ОСОБА_5, в розмірі 24 720,14 доларів США та пені в сумі 41 199 грн 11 коп.

У решті рішення залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять ухвалені в справі рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Оскільки ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", суд касаційної інстанції розглядає касаційну скаргу саме в цій частині. Прохання в частині відмови в зустрічному позові касаційна скарга не містить.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків за кредитним договором у ОСОБА_4 станом на 16 березня 2015 року існує заборгованість в сумі 26 972,65 доларів США, що становить 587 204 грн 87 коп., та складається із заборгованості за кредитом в сумі 22 874,33 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 1 845,81 доларів США, пені за прострочення сплати кредиту та відсотків в сумі 2 252,51 доларів США.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 пені в іноземний валюті в сумі 2 252,51 доларів США та задовольняючи позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" частково, зазначав, що максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні. За таких обставин підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" пеня в сумі 41 199 грн 11 коп.

Також апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення загальної суми заборгованості, визначив загальну суму заборгованості за кредитним договором, яка підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_4, ОСОБА_5, в розмірі 24 720,14 доларів США (від загальної суми заборгованості відняв пеню в доларах), та пеню в сумі 41 199 грн 11 коп.

Судами встановлено, що 27 березня 2008 року між ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 014/0032/74/45524, відповідно до умов якого позичальник отримала від банку кредит у сумі 27 тис. доларів США з метою придбання нерухомості - квартири АДРЕСА_1, зі сплатою 13 % річних та кінцевим строком повернення кредиту - 27 березня 2028 року.

15 липня 2008 року до кредитного договору укладено додаткову угоду, якою сторони погодили встановити відсоткову ставку в розмірі 12,75 % (а. с. 40).

Внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків за кредитним договором у ОСОБА_4 станом на 16 березня 2015 року існує заборгованість в сумі 26 972,65 доларів США, що становить 587 204 грн 87 коп. та складається із заборгованості за кредитом в сумі 22 874,33 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 1 845,81 долари США, пені за прострочення сплати кредиту та відсотків у сумі 2 252,51 долар США (а. с. 6 - 9).

Відповідно до статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України ).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Пунктом 16.3 кредитного договору передбачено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1 відсотка від простроченої до оплати суму за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.

Апеляційним судом встановлено, що з розрахунку заборгованості пені в національній валюті України, який наданий банком вбачається, що загальна сума боргу по пені становить 41 199 грн 11 коп.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі не надали суду належні та допустимих доказів, які б підтверджували належне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, який надав банк, грошові суми, які сплачував позичальник, не завжди відповідали розміру місячних платежів за кредитним договором. Починаючи з 28 вересня 2014 року боржник взагалі припинила здійснювати будь-які платежі за договором.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 1 статті 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) встановив, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, ухвалюючи рішення в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 пені в іноземний валюті в сумі 2 252,51 доларів США, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" частково, посилаючись на те, що максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні. За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" пені в сумі 41 199 грн 11 коп.

Також апеляційний суд дійшов правильного висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з відповідачів загальної суми заборгованості, визначивши загальну суму заборгованості за кредитним договором, яка підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_4, ОСОБА_5, в розмірі 24 720,14 доларів США та пені в сумі 41 199 грн 11 коп., у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Обставини справи досліджено повно, зібраним доказам надана оцінка.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення, та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком суду по їх оцінці, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.