головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В., Хопти С.Ф., Штелик С.П., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення про поновлення на роботі за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 січня 2016 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що з 10 серпня 1987 року по 29 серпня 2011 року він перебував у трудових відносинах з публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") і наказом від 29 серпня 2011 року № 304/к був незаконно звільнений з посади заступника начальника цеху технологічного транспорту у зв'язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговує товарні цінності, що дають підстави для втрати довіри до нього.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 5 грудня 2012 року, яким його було поновлено на роботі, рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 лютого 2013 року було скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Після перегляду справи в суді касаційної інстанції та у Верховному Суді України, останнім рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2015 року рішення районного суду від 5 грудня 2012 року залишено без змін. Це рішення в частині поновлення його на роботі було виконано 28 січня 2015 року.

Враховуючи викладене, позивач просив суд на підставі ст. 236 КЗпП України стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 6 грудня 2012 року по 28 січня 2015 року у розмірі 241 019 грн 20 коп.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ОСОБА_6 241 019 грн 20 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 6 грудня 2012 року по 8 січня 2015 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційним судом справа розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" на користь ОСОБА_6 4 570 грн 20 коп. середнього заробітку за час затримки у виконанні рішення суду та 1 100 грн витрат на правову допомогу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що з 10 серпня 1987 року по 29 серпня 2011 року ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з ПАТ "Укрнафта" і наказом від 29 серпня 2011 року № 304-к був звільнений з посади заступника начальника цеху технологічного транспорту у зв'язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговує товарні цінності, що дають підстави для втрати довіри до нього.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 5 грудня 2012 року ОСОБА_6 було поновлено на роботі. Наказом ПАТ "Укрнафта" від 6 грудня 2012 року № 466/к на виконання зазначеного рішення суду наказ від 29 серпня 2011 року № 304/к про звільнення ОСОБА_6 скасовано й поновлено останнього на роботі з 29 серпня 2011 року.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 лютого 2013 року рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 5 грудня 2012 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. На виконання цього рішення наказом ПАТ "Укрнафта" від 11 лютого 2013 року 92/к наказ від 6 грудня 2012 року № 446/к про поновлення ОСОБА_6 на роботі скасовано й зазначено у наказі про те, що останнього слід вважати звільненим згідно наказу від 29 серпня 2011 року № 304/к.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 лютого 2013 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року заяву ОСОБА_6 задоволено. Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта" відхилено, рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 5 грудня 2012 року, яким ОСОБА_6 було поновлено на роботі, залишено без змін і це рішення в частині поновлення останнього на роботі було виконано 28 січня 2015 року.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (частина п'ята статті 235 КЗпП України).

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 14 ЦПК України).

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

На підставі встановлених обставин про те, що рішення судів у справі про поновлення ОСОБА_6 на роботі роботодавець виконував у відповідності до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, затримав виконання ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2015 року лише на 09 днів, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про застосування до ПАТ "Укрнафта" відповідальності за ст. 236 КЗпП України за вказаний період. Заявлений на підставі ст. 236 КЗпП України позов апеляційним судом вирішено із правильним застосуванням наведеної норми права.

Вимушеним прогулом у розумінні ст. 235 КЗпП України є період часу з дня звільнення працівника по день винесення рішення суду про поновлення його на роботі.

Таким чином, підстави стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП України) та за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі (ст. 236 КЗпП України) передбачаються окремими нормами матеріального права, мають відмінну правову природу.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із рішенням апеляційного суду щодо відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 6 грудня 2012 року по 28 січня 2015 року, однак вимоги за ст. 235 КЗпП України не становлять предмет позову у справі.

За вимогами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,