розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок на Паньківській", про визнання приміщень допоміжними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок на Паньківській" (далі - "Замок на Паньківській"), про визнання приміщень допоміжними та зобов'язання вчинити дії, посилаючись на те, що він набув права власності на спірне приміщення з моменту набуття у власність ним квартири № 8 у будинку по АДРЕСА_1 на підставі судового рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 грудня 2003 року.

ОСОБА_3 вважає, що спірне приміщення загальною площею 52,6 кв. м, яке знаходиться на першому поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 належить до категорії допоміжних, оскільки за своїм цільовим призначенням завжди слугувало для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку АДРЕСА_1.

Після створення власниками квартир багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 та реєстрації 16 червня 2006 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією ОСББ "Замок на Паньківській", останнім за актом приймання-передачі було прийнято на баланс житловий комплекс за вказаною адресою, в тому числі разом із спірним приміщенням.

Позивачу належить спірне приміщення на праві спільної сумісної власності, яке набуте ним одночасно з набуттям права власності (приватизації) ним на квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з чим йому належить право володіння, розпорядження та користування спірним приміщенням в межах, встановлених законом.

Проте в подальшому відбулося вибуття спірного приміщення з власності позивача поза його волею, оскільки заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 листопада 2007 року власником спірного приміщення визнано ОСОБА_7 Станом на даний час спірним приміщенням володіє ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, а фактичне користування здійснюютьОСОБА_8 та ОСОБА_4 спільно, що порушує право позивача на користування спірним приміщенням, як допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку.

Оскільки вибуття поза його волею спірного приміщення порушує його право як співвласника спірного приміщення на користування ним як допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано приміщення загальною площею 52,6 кв. м, що знаходиться в крайній лівій частині першого поверху будинку АДРЕСА_1, допоміжним приміщенням.

Зобов'язано ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні допоміжним приміщенням загальною площею 52,6 кв. м, що знаходиться в крайній лівій частині першого поверху будинку АДРЕСА_1, шляхом виселення.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3 441 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказував на недоведеність позивачем прав на спірне приміщення.

Однак з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Установлено, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27 листопада 2000 року № 2110 до реставрації та пристосування жилого будинку АДРЕСА_1 під житло з ліквідацією комунальних та утворенням ізольованих квартир як інвестора було залучено ЗАТ "Д.С. Інвестмент" з передачею йому у власність частини цього будинку загальною площею 1441 кв. м.

Згідно з розпорядженням замовником реставрації та пристосування жилого будинку АДРЕСА_1 під житло з ліквідацією комунальних та утворенням ізольованих квартир виступила Старокиївська районна у м. Києві державна адміністрація, яка і є власником будинку, інвестором виступив ЗАТ "Д.С. Інвестмент".

Відповідно до п. 3.1 вказаного розпорядження після завершення реставрації та пристосування жилого будинку АДРЕСА_1 з передбачених проектом 24 квартир: 20 квартир передаються у власність інвестору, 4 квартири залишаються Старокиївській районній у м. Києві державній адміністрації, з яких 3 квартири - для тимчасово відселених на період реставрації та пристосування будинку сімей: 1 квартира - як службова для комунального підприємства житловогогосподарства Старокиївського району.

Відповідно до 3.3 цього розпорядження у випадку отримання інвестором у власність квартири, що згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 залишається власнику будинку як службова, інвестор сплачує власнику будинку суму відповідно до площі зазначених квартир, а також нежилих приміщень (у тому числі місць загального користування), експлуатація яких пов'язана з цими квартирами.

29 грудня 2003 року на підставі рішення Голосіївського районного суду позивач набув права власності на квартиру АДРЕСА_1 у м. Києві, загальною площею 218 кв. м.

16 червня 2006 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією було зареєстровано ОСББ "Замок на Паньківській", створене власниками квартир багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1.

03 липня 2006 року згідно з актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу ЗАТ"Д.С.Інвестмент" на баланс ОСББ "Замок на Паньківській" прийнято житловий комплекс за адресою: АДРЕСА_1.

Вказаним актом приймання-передачі від 03 липня 2006 року разом із житловим комплексом ОСББ "Замок на Паньківській" була передана технічна документація.

29 листопада 2007 року на підставі заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва,ухваленого у справі № 2-5768/07, за ОСОБА_7 визнано право власності на спірне приміщення (первісна площа 61,5 кв. м на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2008 року змінена до 52,6 кв. м).

У подальшому між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу спірного приміщення, цільове призначення якого було визначено як нежитлове.

02 листопада 2010 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляхар О.М. за реєстровим № 1345, право власності на спірне приміщення набула ОСОБА_4

20 серпня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. за реєстровим № 9183, право власності на спірне приміщення набув ОСОБА_12

03 жовтня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. за реєстровим № 2054, право власності на спірне приміщення набув ОСОБА_5

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2014 рокубула призначена будівельно-технічна експертиза.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи ТОВ "Київського бюро судових експертиз та досліджень "Константа" від 17 липня 2014 року № SE/01/1404-05 експерт встановив, що через приміщення загальною площею 52,6 кв. м, яке знаходиться в крайній лівій частині першого поверху будинку АДРЕСА_1 прокладені інженерні мережі, які забезпечують експлуатацію частини житлового будинку, тому за всіма ознаками приміщення № 12 є допоміжним, як згідно з вимогами нормативно-правових документів, так і за прийнятим проектним рішенням.

Ураховуючи вказане експерт прийшов до висновку, що приміщення загальною площею 52,6 кв. м, яке знаходиться в крайній лівій частині першого поверху будинку АДРЕСА_1 згідно з документальними даними є допоміжним приміщенням. Встановити станом на час складання висновку за даними візуального обстеження чи є дане приміщення допоміжним не вбачається за можливе у зв'язку з ненаданням доступу до нього.

Згідно зі ст. ст. 1, 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29 листопада 2001 року та Правил утримання жилих будинків га прибудинкових територій, затверджених наказом № 76 Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року - допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. До допоміжних приміщень жилого будинку відносяться сходові клітини, вестибюлі, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, горища та сміттєкамери та інші технічні приміщення. Відповідно до цього Закону співвласники допоміжних приміщеньпмають право розпоряджатися ними в межах, встановлених зазначеним Законом та цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників (ч. 2, ч. 3 ст. 369 ЦК України).

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірне приміщення загальною площею 52,6 кв. м, яке знаходиться в крайній лівій частині першого поверху будинку АДРЕСА_1, є допоміжним приміщенням, яке належать на праві спільної сумісної власності усім мешканцям будинку АДРЕСА_1 у м. Києві, право власності яких в розумінні ст. 41 Конституції України є непорушним.

Також установлено, що 08 жовтня 2012 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 2601/18009/12, постановленою за результатами розгляду заяви прокурора Голосіївського району м. Києва про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ЗАТ "Д.С.Інвестмент", третя особа - Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання права власності на об'єкт інвестування скасовано за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2012 року провадження у даній справі закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Ухвалою Голосіївського районного суду від 08 жовтня 2012 року, постановленою за результатами розгляду заяви прокурора про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, встановлено, що ОСОБА_7 з позовними вимогами про визнання права власності на приміщення загальною площею 52,6 кв. мпо АДРЕСА_1 не звертався, оскільки ніяких приміщень у м. Києві не купував та не здійснював інвестування в будівництво. Також ухвалою суду встановлено, що ОСОБА_7 не підписував нотаріальну довіреність від 19 червня 2007 року, на підставі якої невстановлена особа подала до Голосіївського районного суду м. Києва позовну заяву від його імені про визнання права власності на спірні приміщення.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року у справі № 22/2601/23829/12 було скасовано ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2012 року. Провадження у справі за заявою прокурора Голосіївського районну у м. Києві від 29 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ЗАТ "Д.С.Інвестмент", Київського міського бюро технічної інвентаризації про визнання права власності закрито.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2013 року, якою скасовано ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року, скасовано заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ЗАТ "Д.С.Інвестмент", третя особа: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про визнання права власності на об'єкт інвестування, провадження у справі закрито.

Отже, рішення, на підставі якого ОСОБА_7. набув право власності на спірне приміщення і на підставі якого було визначено функціональне призначення спірного приміщення, скасовано, а справу закрито, тому воно не може бути доказом визначення функціонального призначення спірного приміщення.

Судом першої інстанції установлено, що єдиним доказом, який підтверджує призначення спірного приміщення є робочий проект реконструкції будинку по АДРЕСА_1.

За таких обставин ухвалюючи рішення суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, в результаті чого дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ