Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Ухвала
Іменем України
16 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дем'яносова М.В.,
суддів: Леванчука А.О., Ситнік О.М.,
Маляренка А.В., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Лановецького споживчого товариства до ОСОБА_3, Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Чайчинецька" про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 28 серпня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
Лановецьке споживче товариство звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Чайчинецька" про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 28 серпня 2014 року, позов Лановецького споживчого товариства задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Голодом О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 246.
Визнано за Лановецьким споживчим товариством право власності на нежитлову будівлю - будівлю магазину АДРЕСА_1.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 нежитлову будівлю - будівлю магазину АДРЕСА_1 та повернуто її Лановецькому споживчому товариству як законному власнику.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2014 року рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 28 серпня 2014 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Установлено, що рішенням виконавчого комітету Чайчинецької сільської ради Лановецького району Тернопільської області від 14 листопада 1997 року № 22 право власності на магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" в АДРЕСА_2 було визнано за Лановецьким РСТ, а Лановецькому районному бюро технічної інвентаризації доручено провести його реєстрацію та видати реєстраційне посвідчення (а. с. 10)
14 листопада 1997 року виконавчим комітетом Чайчинецької сільської ради прийнято рішення № 21 "Про закріплення земельної ділянки в постійне користування", яким закріплено за Лановецьким РСТ право постійного користування земельною ділянкою в розмірі 0,16 га, на якій розташований продовольчий і промисловий магазин в с. Чайчинці (а. с. 9).
Постановою зборів уповноважених пайовиків Лановецького РСТ від 07 лютого 2003 року прийнято рішення про реорганізацію Лановецького РСТ шляхом виділення Лановецького та Вишгородецького споживчих товариств, з переходом відповідної кількості пайовиків та передачею відповідної частини майна товариства (а. с. 11).
11 грудня 2003 року Лановецькою РДА зареєстровано Лановецьке СТ свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 та Статут Лановецького СТ (а. с. 12-16).
Згідно з п. 1 розділу І Статуту Лановецького СТ, воно створене шляхом реорганізації (виділення) з Лановецького РСТ і є його правонаступником в частині переданих активів та пасивів (а. с. 13).
Актом передачі основних засобів станом на 01 квітня 2004 року з балансу Лановецького РСТ до Лановецького СТ було передано магазин в с. Чайчинці, введення в дію 1975 року, залишковою вартістю 31 290 грн (а. с. 17, 18).
01 червня 2005 року виконавчим комітетом Чайчинецької сільської ради прийнято рішення № 20 "Про визнання права власності на приміщення магазину", яким визнано право власності на приміщення магазину по АДРЕСА_2 за Лановецьким СТ (а. с. 130).
08 червня 2005 року Лановецьке СТ звернулося до Лановецького РБТІ про виготовлення технічної документації на вказане приміщення та проведення реєстрації права власності на нього з видачею свідоцтві на право власності Лановецькому СТ на будівлю магазину по АДРЕСА_2 (а. с. 116).
Рішенням виконавчого комітету Чайчинецької сільської ради від 09 червня 2005 року № 24 "Про визнання права власності на приміщення магазину" за Лановецьким СТ повторно визнано право власності на приміщення магазину по АДРЕСА_2 (а. с. 19).
Рішенням Чайчинецької сільської ради від 27 червня 2007 року № 36 було скасовано рішення виконавчого комітету Чайчинецької сільської ради від 09 червня 2007 року № 24 "Про визнання права власності на приміщення магазину" (а. с. 20).
18 липня 2007 року виконавчий комітет Чайчинецької сільської ради прийняв рішення № 29 "Про визнання права власності на магазин", яким визнав право власності на будівлю магазину по АДРЕСА_1 за ПСП "Агрофірма "Чайчинецька" (а. с. 21).
12 вересня 2007 року Лановецьким РБТІ на підставі рішення виконавчого комітету Чайчинецької сільської ради від 18 липня 2007 року № 29 видано ПСП "Агрофірма "Чайчинецька" свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю магазину по АДРЕСА_1 та здійснено державну реєстрацію права власності - витяг з Єдиного державного реєстру права власності на нерухоме майно від 12 вересня 2007 року № 15892412 (а. с. 22-23).
Будинок АДРЕСА_2, зазначений у рішенні Чайчинецької сільської ради від 01 червня 2005 року № 20, і будинок АДРЕСА_1 зазначений у рішенні від 18 липня 2007 року № 29, є одним і тим же приміщенням - довідка Чайчинецької сільської ради від 02 квітня 2012 року № 49 (а. с. 110).
Відповідно до договору купівлі-продажу ПСП "Агрофірма "Чайчинецька" 04березня 2011 року продало спірне майно за 15 000 грн ОСОБА_3 (а. с. 28).
24 травня 2011 року рішенням Господарського суду Тернопільської області визнано недійсними та скасовано рішення Чайчинецької сільської ради від 27 червня 2007 року № 4236 "Про скасування рішення виконавчого комітету Чайчинецької сільської ряди від 09 червня 2005 року№ 24 та рішення від 18 липня 2007 року № 29 щодо визнання за ПСП "Агрофірма "Чайчинецька" права власності на спірне майно (а. с. 30, 31).
Зазначене рішення Господарського суду Тернопільської області залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20 липня 2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 28вересня 2011 року (а.с. 32, 33).
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ОСОБА_4 вказує на те, що вона є дружиною відповідача ОСОБА_3 та відповідно співвласником спірного майна, оскільки воно було придбано в період шлюбу за спільні кошти подружжя, а оскаржувані рішення про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі недійсним позбавили її права власності на Ѕ частини цього майна без залучення її до участі в розгляді цієї справи.
Отже, у порушення вимог ст. 32, п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України районний суд неналежним чином вирішив питання про склад осіб, які беруть участь у справі, не здійснив передбачені ч. 4 ст. 10 ЦПК України заходи з метою сприяння позивачу у вчиненні певних процесуальних дій та не роз'яснив наслідки їх невчинення.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України (254к/96-ВР) одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).
Відповідно до п. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно.
Положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки в касаційному порядку судових рішень.
Згідно зі ст. 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
Аналіз зазначених норм ЦПК України (1618-15) у взаємозв'язку з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України дає підстави на касаційне оскарження судового рішення у випадках, коли закон не містить прямої заборони на таке оскарження.
Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії.
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюється положеннями ст. 65 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України та ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Такі висновки зазначені в постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року № 6-1327цс15.
Однак, вирішуючи спір, суди належним чином не перевірили, чи належить вказане майно до спільної власності подружжя, та не обговорили питання про залучення ОСОБА_4 до участі у справі. При цьому суд першої інстанції у порушення вимог ст. 10 ЦПК України не здійснив заходи з метою сприяння позивачу у вчиненні певних процесуальних дій та не роз'яснив наслідки їх невчинення.
Зазначені порушення процесуального закону унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та є відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування ухвалених у даній справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 348 ЦПК України залежно від обґрунтованості зазначеної в ч. 1 цієї статті скарги суд постановляє ухвалу або ухвалює рішення відповідно до ст. ст. 345 і 346 ЦПК України. При цьому за наявності підстав може бути скасовано ухвалу або рішення суду касаційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 335, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2014 року скасувати.
Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 28 серпня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
М.В. Дем'яносов
А.О. Леванчук
А.В.Маляренко
О.М.Ситнік
О.В.Ступак