розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Просто-Страхування", про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Волинської області від 18 травня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, обґрунтовуючи який вказав, що 27 грудня 2013 року внаслідок недотримання Правил дорожнього руху України відповідач, керуючи автомобілем ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2, який знаходиться у його володінні, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Позивач зазначає, що йому надано право володіння, користування та розпорядження даним транспортним засобом з 2003 року, оскільки він придбав цей автомобіль у ОСОБА_6

Вина відповідача в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, встановлена постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 січня 2014 року у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно із висновком від 22 березня 2014 року № 16, експерта вартість відновлювальних робіт та інших витрат по проведенню ремонту складає 7 325 грн 82 коп.

Крім того, позивач зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому було завдано душевних хвилювань, порушено звичний стан життя у зв'язку із відсутністю автомобіля.

Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку не відшкодовує завдані збитки, позивач просить стягнути з нього 7 325 грн 82 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн - компенсації за завдану моральну шкоду.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 лютого 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Просто-Страхування", про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 18 травня 2016 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Просто-Страхування", про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 2 566 грн 32 коп. у відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 500 грн моральної шкоди, 450 грн витрат за проведення експертного висновку.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави 535 грн 92 коп. судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить змінити рішення апеляційного суду в частині стягнення моральної шкоди та передачі пошкодженого автомобіля особі, яка відшкодувала збитки, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд, врахувавши постанову пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01 березня 2013 року № 4 (v0004740-13) (далі - Постанова № 4), виходив з того, що позивач є володільцем, користувачем даного транспортного засобу, а тому мав право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, апеляційний суд, керуючись Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) стягнув з відповідача на користь позивача ринкову вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 2 566 грн 32 коп. та врахувавши роз'яснення, викладені у Постанові № 4 (v0004740-13) , дійшов обґрунтованого висновку про зобов'язання позивача після відшкодування спричиненої шкоди відповідачем передати пошкоджений автомобіль особі, яка відшкодувала збитки та враховуючи вимоги розумності і справедливості, а також обставини пошкодження транспортного засобу, моральні страждання, вірно стягнув з відповідача 500 грн у відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги про необхідність стягнення 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди у зв'язку з тим, що було пошкоджено його транспортний засіб, який неможливо відремонтувати, що він є інвалідом другої групи і позбавлений можливості користуватись своїм єдиним транспортним засобом, а також тим, що відповідач навіть не вибачився за вчинені ним протиправні дії, не спростовують висновків апеляційного суду.

Посилання ОСОБА_4 на те, що транспортний засіб має залишитись в нього, оскільки оцінка механічних пошкоджень автомобіля проводилась тоді, коли долар США коштував 10 гривень, є безпідставними та суперечать чинному законодавству.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ