розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2016 року,

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 04 квітня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № 10-29/3188, на виконання умов якого відповідачу було видано кредитні кошти на придбання нерухомого майна.

Цього ж з дня, з метою забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, між сторонами також було укладено договір іпотеки № 02-10/1078.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 10-29/3188, виникла заборгованість.

За наведених обставин та враховуючи неплатоспроможність відповідача позивач просив задовольнити позов у заявлений ним спосіб.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року позовні вимоги банку задоволено.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3за кредитним договором від 04 квітня 2007 року № 10-29/3188 у розмірі 10 819 285,97 грн, що за курсом НБУ станом на 02 лютого 2015 року складає 669 600,72 доларів США та включає в себе суму заборгованості за кредитом 456 200 доларів США 44 центи, що еквівалентно 7 371 203,22 грн, суму заборгованості за відсотками - 174 062 доларів США 95 центів, що еквівалентно 2 812 477,23 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 11 967 доларів США 68 центів, що еквівалентно 193 371,58 грн, пеню за несвоєчасне повернення відсотків - 27 369 доларів США 66 центів, що еквівалентно 442 233,94 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на шестикімнатну квартиру№ 88, загальною площею 205,00 кв. м, жилою площею 112,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить відповідачу на праві приватної власності.

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки- шляхом продажу з прилюдних торгів, в межах процедури виконавчого провадження на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на час його продажу.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2016 року (з урахуванням ухвали апеляційного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року про виправлення описки) рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року змінено, доповнено резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту: "Визначити початкову ціну предмета іпотеки для подальшої реалізації в розмірі 4 343 000 грн відповідно до договору іпотеки від 04 квітня 2007 року".

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Статтями 213, 214, 316 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду повністю не відповідає.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Установлено, що 04 квітня 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 10-29/3188 (а. с. 18-20).

На виконання умов указаного договору позивач надав відповідачу для придбання нерухомого майна кредитні кошти в сумі 450 000 доларів США зі сплатою 11,95 % річних та кінцевою датою повернення кредитних коштів 04 квітня 2032 року.

На забезпечення виконання умов укладеного кредитного договору 04 квітня 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 02-10/1078, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю шестикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 205,00 кв. м, жилою площею 112,80 кв. м (а. с. 30, 31).

26 червня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до кредитного договору від 04 квітня 2007 pоку № 10-29/3188, за умовами якої сторонами погоджено кінцевий строк погашення основної заборгованості до 04 квітня 2037 року та узгоджено новий графік погашення заборгованості.

Додатковою угодою від 18 лютого 2011 року № 2 про внесення змін до договору кредиту від 04 квітня 2007 року № 10-29/3188 сторонами узгоджено новий графік погашення заборгованості.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаним договором, виникла заборгованість, яка станом на 02 лютого 2015 року складає 669 600,72 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 10 819 285,97 грн, та включає в себе: суму заборгованості за кредитом - 456 200,44 доларів США, що еквівалентно 7 371 203,22 грн; суму заборгованості за відсотками - 174 062,95 доларів США, що еквівалентно 2 812 477,23 грн; пеню за несвоєчасне повернення кредиту 11 967,68 доларів США, що еквівалентно 193 371,58 грн; пеню за несвоєчасне повернення відсотків - 27 369,66 доларів США, що еквівалентно 442 233,94 грн (а. с. 8-17)

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) , дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо та аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку", у розумінні норми статті 39 цього Закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України "Про іпотеку".

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України не звернув уваги на норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини; не з'ясував та не встановив, чи відповідає визначена банком ціна предмета іпотеки в розмірі вказаному в договорі іпотеки, вимогам ст. 38 Закону України "Про іпотеку" та не звернув уваги на те, що розмір нарахованої банком пені було проведено в доларах США та визначено еквівалент у гривні, що суперечить указаному вище.

Отже, суд не з'ясував усіх обставин справи та не надав їм належної правової оцінки, хоча їх з'ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.