Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Червинської М.Є., суддів: Коротуна В.М., Мазур Л.М., Писаної Т.О., Попович О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, яка діє в особистих інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, яка діє в особистих інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_12, треті особи: ОСОБА_13, ОСОБА_14, Запорізька міська рада, служба у справах дітей районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням; за зустрічним позовом ОСОБА_7, яка діє в особистих інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, яка діє в особистих інтересах та інтересах малолітньої юрченко ОСОБА_15 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_13, ОСОБА_14, Запорізька міська рада, служба у справах дітей районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, про поновлення строку відсутності в жилому приміщенні, вселення та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Запорізької області 16 липня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що у 2007 році їй на сім'ю була надана квартира АДРЕСА_3. У квартирі були зареєстровані: вона, її діти від першого шлюбу - ОСОБА_13 та ОСОБА_14, а також її чоловік ОСОБА_16 та його діти від першого шлюбу ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11
Зазначає, що в 2008 році ОСОБА_7 після укладення шлюбу переїхала проживати до свого чоловіка. Від шлюбу вона має двох дітей: ОСОБА_8 та ОСОБА_9, місце проживання яких позивачу не відомо, оскільки ОСОБА_7 не підтримує відносини з сім'єю позивачки, однак їй стало відомо, що ОСОБА_7 без її відома зареєструвала у спірній квартирі своїх малолітніх дітей: ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Вказує також про те, що ОСОБА_10 з 2012 року перебуває у зареєстрованому шлюбі та не проживає в спірній квартирі.
ОСОБА_11 в 2010 році залишила спірну квартиру, виїхавши на проживання до своєї матері, на теперішній час місце її проживання не відоме. Також без відому позивача ОСОБА_11 зареєструвала за адресою спірної квартири свою малолітню доньку ОСОБА_12
ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_17 помер, його діти та онуки з позивачем та її дітьми ніяких відносин не підтримують.
Зазначаючи про те, що відповідачі тривалий час не проживають в спірній квартирі, речі належні останнім в квартирі відсутні, квартплату та оплату комунальних послуг не здійснюють, не отримують кореспонденцію за даною адресою і взагалі квартирою не цікавляться, посилаючись на положення ст. ст. 71, 72 ЖК УРСР, позивачка просила суд: визнати ОСОБА_7, її малолітніх дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, її малолітню доньку ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_4
Відповідачі ОСОБА_7, яка діє в особистих інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, яка діє в особистих інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 позовні вимоги не визнали повністю та звернулися до суду із зустрічним позовом про поновлення строку відсутності в житловому приміщенні, вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вказавши, що в жовтні 2007 році мер м. Запоріжжя особисто передав ключі та ордер на вселення в зазначену квартиру їхньому батькові ОСОБА_17 та його дружині, первісному позивачу ОСОБА_6 Дана подія була висвітлена в загальнодоступних засобах масової інформації.
На момент вселення та до смерті батька - ОСОБА_17 в лютому 2011 pоку, відповідачі проживали разом з дружиною батька і дітьми від її першого шлюбу однією сім'єю. Вказують про те, що спірне житлове приміщення було надано у зв'язку з тим, що їхня сім'я відноситься до категорії багатодітних. Ордер на вселення був виданий на всю сім'ю із зазначенням всіх членів сім'ї. ОСОБА_6 після смерті батька систематично перешкоджала їм в здійсненні законного права на проживання в спірній квартирі, мотивуючи тим, що вона не є їхньою біологічною матір'ю, постійно намагалася вигнати їх з квартири, ображала, чинила моральний тиск, викидала речі та відбирала ключі від вхідних дверей. Вони були змушені періодично проживати в друзів, орендувати тимчасове житло і через протиправні дії позивача не могли реалізувати своє право на проживання в зазначеній квартирі.
Вказували, що перешкоджання в доступі до житла з боку ОСОБА_6 істотно порушує права малолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 З урахуванням викладеного, просили суд вселити ОСОБА_7, малолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_11 та малолітню ОСОБА_12 до спірної квартири АДРЕСА_5, та зобов'язати ОСОБА_6 не чинити їм перешкоди у користуванні вищевказаною квартирою.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано ОСОБА_7, малолітніх ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, малолітню ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_6 У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області 16 липня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Ухвалено усунути перешкоди у користуванні квартирою та вселити ОСОБА_7, малолітніх ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, малолітню ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, до квартири АДРЕСА_1. В задоволенні іншої частини зустрічних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі втратили право користування жилою площею на підставі ст. 71 ЖК України, оскільки у добровільному порядку залишили спірну квартиру, тривалий час понад терміни, встановлені ст. 71 ЖК України, у ній не проживали без поважних причин.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6 та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, апеляційний суд виходив із того, що суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності відповідачів у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин.
Такі висновки є правильними та відповідають обставинам у справі.
Судами встановлено, що в 2007 році на сім'ю була надана квартира АДРЕСА_2. З цього часу в квартирі проживали та були зареєстрованими ОСОБА_6, її діти від попереднього шлюбу: ОСОБА_13 та ОСОБА_14, а також чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_17 та його діти від попереднього шлюбу: ОСОБА_7, ОСОБА_10. та ОСОБА_11
За вказаною адресою були також зареєстровані діти ОСОБА_7 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та донька ОСОБА_11 - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Спірна квартира належить до державного житлового фонду.
ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_17 помер.
Відповідно до акта від 18 серпня 2014 року складеного товариством з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс "Рассвет", ОСОБА_7 з 2008 року, ОСОБА_18 з 2009 року та ОСОБА_11 з 2010 року, не проживають у АДРЕСА_7 (а. с. 6).
Судом встановлено, що між сторонами склалися неприязні стосунки, що унеможливило спільне проживання відповідачів з ОСОБА_6, вони не мають ключів від квартири, позивач чинить їм перешкоди у користуванні квартирою, що підтверджується показами свідків та не заперечувалось позивачем.
В своїх поясненнях по суті заявлених вимог, ОСОБА_6 вказала, що звернулася до суду з вказаним позовом щоб у майбутньому мати змогу зі своїми дітьми приватизувати спірну квартиру.
Положеннями ст. 65 ЖК УРСР визначено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанова від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) , у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК УРСР) необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
Таким чином, під час вирішення питання про втрату членом сім'ї наймача права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.
За таких обставин, апеляційний суд, дослідивши зібрані у справі докази, встановивши обставини, дійшов обґрунтованого висновку про поважність причин з яких відповідачі були відсутні за місцем реєстрації та відсутність підстав для застосування положень ст. 71 ЖК УРСР, усунувши перешкоди та вселивши відповідачів та їх малолітніх дітей до спірної квартири.
Із матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами при розгляді скарги допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення апеляційного суду Запорізької області 16 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
М.Є. Червинська
В.М. Коротун
Л.М. Мазур
Т.О. Писана
О.В. Попович