Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В., Хопти С.Ф., Штелик С.П., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - страхова компанія "Провідна" про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Львівської області від 27 січня 2016 року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 січня 2014 року близько 12 год 30 год. по вул. Тракт Глинянський-Голинського у м. Львові ОСОБА_7, керуючи автомобілем "Volkswagen Golf", номерний знак НОМЕР_1, порушив вимоги Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем "RenaultLaguna", номерний знак НОМЕР_2, під його керуванням.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 6 лютого 2014 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 КпАП України.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Вартість ремонту автомобіля становить 54 743 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (далі - ПАТ "СК "Провідна"), якою було застраховано цивільно-правову відповідальність правопорушника, здійснила йому виплату страхового відшкодування у розмірі 16 559 грн 61 коп.
Крім цього, рішенням Личаківського районного суду м. Львова з ПАТ "СК "Провідна" стягнуто невиплачене страхове відшкодування у розмірі 3 607 грн 59 коп. Позивач зазначав, що невідшкодованою залишається сума 34 575 грн 80 коп., яку він просив стягнути з ОСОБА_7 на свою користь.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27 січня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Апеляційним судом справа розглядалася неодноразово.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 27 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 34 575 грн 80 коп. відшкодування завданої шкоди (різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою). Вирішено питання про судові витрати.
У касаційній ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
За вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що сума у розмірі 34 575 грн 80 коп. є необхідною для повного відшкодування завданої позивачу ОСОБА_7 шкоди, що підлягає стягненню із нього як із відповідальної за завдані збитки особи незалежно від того, що розмір страхової виплати є меншим від ліміту відповідальності страховика.
Такі висновки є правильними.
Судами встановлено, що 18 січня 2014 року близько 12 год 30 год. по вул. Тракт Глинянський-Голинського у м. Львові ОСОБА_7, керуючи автомобілем "Volkswagen Golf", номерний знак НОМЕР_1, порушив вимоги Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем "Renault Laguna", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_6
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 6 лютого 2014 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 КпАП України.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 4604, складеного 16 квітня 2014 року судовим експертом ХолодцовимД.В., вартість відновлювального ремонту з врахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля "Renault Laguna", номерний знак НОМЕР_2, в результаті дорожньо-транспортної пригоди становить 31 688 грн 66 коп.
Згідно акта виконаних робіт від 18 березня 2014 року та товарних чеків від 25 лютого 2014 року (а. с. 12-14) відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля проведено вартістю 54 743 грн, із яких: 49 394 грн - вартість деталей, 5 349 грн - вартість робіт і матеріалів фарбування.
Згідно полісу № АС/0194493 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Volkswagen Golf", номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_7 була застрахована у ПАТ "СК "Провідна" (а. с. 43). Ліміт відповідальності за шкоду завдану майну становить 50 000 грн.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова 7 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ПАТ "СК "Провідна" про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "СК "Провідна" на користь ОСОБА_6 3 607 грн 59 коп. невиплаченого страхового відшкодування, 120 грн 68 коп. пені за прострочення страхового відшкодування, 243 грн 60 коп. судового збору та 1 000 грн витрат на правову допомогу (а. с. 44-46).
Також встановлено, що ПАТ "СК "Провідна" на підставі проведеного страховою компанією розрахунку вартості відновлювального ремонту автомобіля "Renault Laguna", який становив 20 167 грн 80 коп., добровільно виплатила позивачу 16 559 грн 61 коп. страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. Потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року,яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-691цс15 від 02 грудня 2015 року, правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку устраховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Стягуючи різницю між фактичним розміром завданої внаслідок ДТП шкоди і страховим відшкодуванням із винної особи у зв'язку із недостатністю страхової виплати для повного відшкодування завданих збитків, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, врахував висновки Верховного Суду України щодо застосування положень ст. 1194 ЦК України та принцип повного відшкодування шкоди потерпілому, належним чином (ст. 212 ЦПК України) оцінив докази, якими позивач підтверджував вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля. Незгоду із розміром матеріального збитку відповідач доказами у порядку ст. ст. 10, 60 ЦПК України не спростовував.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 27 січня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
Д.Д. Луспеник
В.І. Журавель
О.В. Закропивний
С.Ф. Хопта
С.П. Штелик