Гримич М.К., Висоцької В.С., Ткачука О.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми боргу за договором про надання послуг, за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2016 року,

У червні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що у серпні 2014 року до неї звернувся ОСОБА_5 з проханням надати йому послуги щодо пошуку оптимального контрагента (покупця) об'єкта нерухомості - житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Указане вище домоволодіння не було введено в експлуатацію, а тому потребувало підготовки необхідних документів. З огляду на те, що ОСОБА_5 не був обізнаним з порядком оформлення таких документів та з метою укладення в подальшому договору купівлі-продажу, вона, на його прохання, почала вчиняти дії щодо отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно, а також паралельно здійснювала пошук покупця на вказаний об'єкт нерухомості.

Сторони узгодили, що оформлення та підписання договору про надання посередницьких послуг з продажу об'єкту нерухомості між ними відбудеться після подання відповідачем документів до Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції.

Після подання відповідачем заяви про реєстрацію права власності, 25 грудня 2014 року сторони підписали договір про надання посередницьких послуг з продажу об'єкта нерухомого майна.

На виконання умов указаного договору, 29 листопада 2014 року ОСОБА_4 організувала огляд житлового будинку для ОСОБА_6, з яким попередньо було укладено договір про надання інформаційно-консультативних послуг з придбання нерухомого майна від 23 листопада 2014 року, умовами якого було передбачено оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна в інтересах замовника ОСОБА_7

Зазначала, що 07 квітня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 укладено договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що умовами договору про надання посередницьких послуг з продажу об'єкта нерухомості сторони визначили, що у разі укладення будь-якої угоди про відчуження об'єкта нерухомості з покупцем, знайденим нею, у відповідача виникає обов'язок з проведення оплати за послуги, надані нею, що становить 2, 5 % від фактичної вартості об'єкта нерухомості, однак відповідач у добровільному порядку таку винагороду відмовляється сплатити, просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання посередницьких послуг з продажу об'єкта нерухомого майна від 25 грудня 2014 року у розмірі 67 650 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_4 заборгованість за договором про надання посередницьких послуг з продажу об'єкта нерухомого майна від 25 грудня 2014 року у розмірі 67 650 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволення позову.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи та надавши належну оцінку доказам в їх сукупності, правильно визначивши характер спірних правовідносин, обґрунтовано виходив із того, що 25 грудня 2014 року між сторонами укладено договір про надання посередницьких послуг з продажу об'єкта нерухомого майна, який у відповідності до п. 5.1 вступає в силу з моменту його підписання, тобто 25 грудня 2014 року між сторонами виникли цивільні права та обов'язки, пов'язані з виконанням умов укладеного договору, тоді як згідно з акта прийому-передачу від 23 листопада 2014 року, вбачається, що позивач 29 листопада 2014 року надав ОСОБА_6 інформацію щодо домоволодіння, належного ОСОБА_5, тобто до укладення договору від 25 грудня 2014 року.

При цьому, вказаний договір не містить вказівки про те, що сторони дійшли згоду в порядку ч. 3 ст. 631 ЦК України, за змістом якої умови договору не застосовуються до відносин, які виникли до його укладення.

З огляду на вказані обставини справи, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.