розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 08 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 12 травня 2016 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю, посилаючись на те, що він та ОСОБА_4 з жовтня 1994 року проживали однією сім'єю, мали спільний бюджет та побут, вели спільне господарство, однак шлюб офіційно не укладався.

Вказані обставини можуть підтвердити свідки, які були друзями сім'ї та сусідами, a також їхні спільні фотографії починаючи з 1994 року.

Крім цього, факт проживання сторін сім'єю підтверджується, зокрема, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 03 листопада 2010 pоку, в якій зазначається, що ОСОБА_4 повідомила органи міліції, що ОСОБА_3 є її співмешканцем.

Разом із тим у травні 2014 року стосунки з відповідачем погіршилися, вони перестали жити разом та виник конфлікт, у тому числі щодо майна, яке ними було придбано протягом часу спільного проживання.

Так, під час фактичного спільного проживання сторін було придбано як нерухоме майно, так і транспортні засоби.

21 листопада 1997 pоку було придбано за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1, в подальшому, 08 квітня 2008 року було придбано за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_2.

Також 03 лютого 2011 pоку ними придбано за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_3. 14 квітня 2013 pоку за договором купівлі-продажу № 900201 ними був придбаний новий автомобіль 2013 року випуску марки Volkswagen, модель Beetle, державний номерний знак НОМЕР_1. Покупцем у всіх договорах купівлі-продажу квартир та транспортних засобів було вказано відповідача, однак кошти на придбання цих квартир надавав позивач.

Відповідач протягом їх сімейного життя вела домашнє господарство, в той час як позивач заробляв кошти. Так, відповідно до даних трудової книжки відповідач починаючи з 1995 року ніде не працює.

ОСОБА_3 просив про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання вказаного майна спільною сумісною власністю.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 08 лютого 2016 року встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу з 1994 року по травень 2014 року.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_3; автомобіль марки "Volkswagen" модель "Beetle", 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 12 травня 2016 року рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 08 лютого 2016 року змінено в частині початкової дати встановлення факту проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зазначивши її - "з 15 липня 1995 року" замість "з жовтня 1994 року".

У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із доведеності проживання сторін однією сім'єю у період часу з жовтня 1994 року по травень 2014 року, оскільки спірне майно було придбано під час спільного проживання воно є спільною сумісною власністю.

Апеляційний суд погодився з висновками та мотивами ухваленого судом першої інстанції рішення, змінивши лише дату встановлення факту проживання сторін однією сім'єю без шлюбу.

Проте таких висновків суди дійшли передчасно.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вказаним вимогам судові рішення не відповідають.

Установлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 21 листопада 1997 року укладеного між ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 та ОСОБА_4, остання придбала квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 10, 11 т. 1).

Згідно з договором купівлі-продажу від 08 квітня 2008 року ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 08 квітня 2008 року (а. с. 65, т. 1).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 03 лютого 2011 року ОСОБА_4 придбала у власність квартиру АДРЕСА_3 (а. с. 66-68, т. 1).

Згідно з договором купівлі-продажу від 14 квітня 2013 року ОСОБА_4 придбала автомобіль "Volkswagen", модель "Beetie", 2.0 TSI (а. с. 69-75, т. 1).

За правилами статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Отже, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте),а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім цього, ухвалюючи рішення про встановлення факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суди не врахували того, що СК України (2947-14) набрав чинності з 01 січня 2004 року і зворотної сили не має, а тому положення ст. 74 цього Кодексу застосовуються виключно до правовідносин, які виникли після дати набрання ним законної сили.

Нормами КпШС України (2006-07) не передбачалося визнання факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та виникнення права спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які сумісно проживають.

Вирішуючи спір, суд на вказане уваги не звернув, не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін; у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; суд не з'ясував усіх обставин справи та не надав їм належної правової оцінки, хоча їх з'ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в рішенні не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи.

Зазначені порушення процесуального закону унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та є відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування ухвалених у даній справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 08 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 12 травня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.