Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Попович О.В., Коротуна В.М., Писаної Т.О., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" - Сокуренко Наталії Вікторівни на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 28 квітня 2016 року,

У січні 2016 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі по тексту - ПАТ "КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 20 березня 2006 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_4 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 21 грудня 2015 року становила 11 351 грн 20 коп. та яку ПАТ "КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 28 квітня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПАТ "КБ "ПриватБанк" - Сокуренко Н.В., посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 28 квітня 2016 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) ВССУ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ПАТ "КБ "ПриватБанк" пропустило строк позовної давності при зверненні до суду із даним позовом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 березня 2006 року між ПАТ "КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_4 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно наданого ПАТ "КБ "ПриватБанк" розрахунку, заборгованість за кредитним договором станом на 21 грудня 2015 року становила 11 351 грн 20 коп.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У правовідносинах, в яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, якщо умовами договору визначено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року, № 6-61цс14 від 18 червня 2014 року, № 6-95цс14 від 17 вересня 2014 року, № 6-103цс14 від 24 вересня 2014 року, № 6-134цс14 від 01 жовтня 2014 року, № 6-167цс14 від 12 листопада 2014 року, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

Враховуючи зазначене правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що перебіг строку позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

При цьому враховуючи недоведеність позивачем обставин щодо строку дії картки, а також те що останній місячний платіж відповідачем було здійснено у серпні 2006 року, беручи до уваги заяву ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності, відсутність клопотання ПАТ "КБ "ПриватБанк" про поновлення зазначеного процесуального строку, висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову внаслідок пропуску строку позовної давності є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Згідно з ч. 2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Із врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" - СокуренкоНаталії Вікторівни відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 28 квітня 2016 року залишити без змін.