Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Ухвала
Іменем України
20 вересня 2017 року
м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого
Луспеника Д.Д.,
суддів:
Гулька Б.І.,
Журавель В.І.,
Хопти С.Ф.,
Штелик С.П.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Козачолопанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 17 серпня 1996 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 08 липня 2011 року. Мають двох дітей. У 1999 році ними придбано житловий будинок АДРЕСА_1, який в подальшому був реконструйований без проектної документації та дозволів: прибудовано житлову кімнату, кухню та інші нежитлові приміщення, проведено газопостачання, встановлено опалення та здійсненоінші покращення. Через постійні сімейні конфлікти у березні 2011 року вона разом із дітьми вимушено покинула вищевказаний будинок, до якоговідповідач не впускає, правовстановлюючі та технічні документи на майно не видає.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_6 просила суд поділити житловий будинок АДРЕСА_1; провести поділ будинкув натурі; при його поділі врахувати самочинно добудовані до нього приміщення, а у разі неможливості їх врахування, провести поділ матеріалів та конструктивних елементів, що використані у будівництві; встановити порядок користування земельною ділянкою під будинком.
Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Проведено перерозподіл часток житлового будинку з надвірними будівлями, розташованими в АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 44/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованими в АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_7 право власності на 56/100 частин спірного житлового будинку з надвірними будівлями. Виділено ОСОБА_6 на належні їй 44/100 частини будинку літ. "А-1", прибудови літ. "А-1-1", тамбуру літ. "а" приміщення: житлову кімнату 1-2 площею 13,9 кв. м, житлову кімнату 1-3 площею 9,3 кв. м, житлову кімнату 1-4 площею 8,6 кв. м, санвузол 1-1 площею 3,9 кв.м, частину приміщення коридору 1-7 площею 4,5 кв. м, загальною площею 59,1 кв. м., надвірні будівлі: альтанку літ. "Б", яму для обладнання літ. "Д", колонку, огорожу № 3, хвіртку № 4, огорожу № 5.
Виділено ОСОБА_7на належні йому 56/100 частин будинку літ. "А-1", прибудови літ. "А-1-1", тамбуру літ. "а" приміщення: житлову кімнату 1-6 площею 15,8 кв. м, частину приміщення коридору 1-7 площею 5,1 кв.м, кухню 1-8 площею 17,7 кв. м, загальною площею 37,6 кв. м., надвірнібудівлі: тамбур літ. "а-1", погріб літ. "а-2", вигрібну яму літ. "В", вбиральню літ. "Г", хвіртку № 1, ворота № 2.
Стягнуто з ОСОБА_7на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію в сумі 14 898 грн 50 коп. Визначено порядок користування земельною ділянкою згідно ІІ варіанту висновку судово-технічної експертизи від 21 липня 2015 року.
Зобов'язано ОСОБА_6закласти дверний проріз між приміщеннями 1-2 і 1-5; звести перегородку у приміщенні 1-7, організувавши в частині приміщення площею 4,5 кв. м, що входить у склад приміщень прибудови літ. "а", приміщення туалету, у приміщенні 1-1 приміщення ванної; влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-3 і 1-4, встановити дверний блок в приміщенні 1-3 влаштувати приміщення кухні; влаштувати дверний проріз в зовнішній стіні приміщення 1-4, в приміщенні 1-4 влаштувати приміщення тамбуру; організувати самостійні системи опалювання, водопостачання, електропостачання, газопостачання і водовідведення.
Зобов'язано ОСОБА_7привести висоту житлової кімнати 1-6 до нормативної - 2,5 м; в приміщенні 1-8 звести перегородки, організувавши в частині приміщенні площею 3, 8 кв.м. приміщення санвузлу; в частині приміщення площею 12,9 кв. м - приміщення кухні; влаштувати дверний проріз та встановити дверний блок між приміщеннями 1-7 і 1-8; організувати самостійні системи опалювання, водопостачання, електропостачання, газопостачання і водовідведення.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
Визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя. В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що 17 серпня 1996 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 08 липня 2011 року. Мають двох дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.
У 1999 році ними придбано житловий будинок АДРЕСА_1літ. "А-І" житловою площею 41,40 кв. м. Земельна ділянка під будинком площею 0,12 га була виділена попередньому власнику будинку під забудову.
У 1999 році подружжям самовільно без проектної документації та дозволу на будівництво зведено прибудову літ. "А'-1" площею 37,6 кв. м, а у 2007 році - тамбур літ. "а1" площею 4,2 кв. м.
Визнаючи право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку за кожним зі сторін в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, апеляційний суд виходив із того, що поділу між подружжям підлягає будинок, придбаний у шлюбі, без врахування самовільних добудов.
Із таким висновком погодитися не можна.
Згідно зі ст. 22 КпШС України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку (аналогічні положення містить ст. 60 СК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом (ч. 1 ст. 370 ЦК).
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Поділ між подружжям об'єкта незавершеного будівництва з урахуванням ступеня його готовності за ст. 331 ЦК України є можливим лише за умови, що таке будівництво не є самочинним у розумінні ст. 376 ЦК України.
За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Таким чином, самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.
Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекта або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України.
Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об'єкт нерухомості (ч. 2 ст. 376 ЦК України).
У розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності . Усі об'єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акта приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1. Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 вересня 2003 року № 146 (v0146508-03) .
Поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295 (v0295661-09) , відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій; прибудова - вид реконструкції, при якій збільшується площа забудови житлового будинку шляхом створення нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку.
Таким чином, норма ч. 1 ст. 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої об'єкт набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо; розділ 3.4 Методичних рекомендацій № 146 (v0146508-03) ).
При цьому за змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.
Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (z0774-07) передбачено, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
Таким чином, реконструйований без отримання документів на будівництво будинок АДРЕСА_1не може бути предметом поділуміж сторонами, оскільки до його складу входять самочинно збудовані об'єкти (літ. "А'-1" площею 37,6 кв. м, а літ. "а1" площею 4,2 кв. м).
Питання щодо його поділу може розглядатися лише після визнання права власності на нього згідно Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 квітня 2015 року № 79 (z0547-15) .
Апеляційний суд визнав право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку за кожним зі сторін в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, залишивши поза увагою зміст ст. 376 ЦК України.
З огляду на викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції згідно ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
Д.Д. Луспеник
Б.І. Гулько
В.І. Журавель
С.Ф. Хопта
С.П. Штелик