Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Ступак О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулося до суду із даним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 14 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" (далі - ВАТ АБ "Укргазбанк") та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 313/03/6, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 37 000 доларів США зі сплатою за його користування 13,8 % річних, строком до 13 липня 2028 року.

На забезпечення зобов'язань, взятих на себе ОСОБА_4, між ВАТ АБ "Укргазбанк", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки № 313/03/6/1з без оформлення заставної від 14 липня 2008 року, згідно з яким відповідачі передали банку в іпотеку належну їм на праві спільної сумісної власності трикімнатну квартиру № АДРЕСА_1.

Однак ОСОБА_4 своїх обов'язків з своєчасного погашення кредиту та сплаті відсотків належним чином не виконував, в результаті чого станом на 02 грудня 2013 року утворилась заборгованість у сумі 54 597,42 доларів США та 242 963,22 грн, в тому числі строковий кредит - 27 131,20 доларів США, прострочений кредит - 9 868,80 доларів США, прострочені проценти - 17 597,42 доларів США, пеня, нарахована на кредит та відсотки - 229 763,22 грн, штраф - 13 200 грн.

У зв'язку з чим, позивач просив суд у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та стягнути солідарно з відповідачів на свою користь понесені ним судові витрати в розмірі 3 441 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року, уточнені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № 313/03/6 від 14 липня 2008 року, яка станом на 02 грудня 2013 року складає 54 597,42 доларів США та 242 963,22 грн, в тому числі строковий кредит - 27 131,20 доларів США, прострочений кредит - 9 868,80 доларів США, прострочені проценти - 17 597,42 доларів США, пеня, нарахована на кредит та відсотки - 229 763,22 грн, штраф - 13 200 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру № АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло № С-972 від 03 липня 1997 року, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" по 1 147 грн з кожного окремо в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Відстрочено виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки до втрати чинності Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ (1304-18) .

У касаційній скарзі ПАТ АБ "Укргазбанк" просить скасувати судові рішення в частині відстрочення виконання рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується та касаційним судом не переглядається.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ (1304-18) та відстрочив виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки до втрати чинності законом.

Колегія суддів апеляційного суду залишаючи без змін рішення місцевого суду в частині відстрочення виконання рішення, виходила з того, що відповідачі використовують предмет іпотеки як місце постійного проживання та в їх власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Доводи касаційної скарги про те, що судами помилково визначено спосіб та порядок виконання рішення не знайшли свого підтвердження.

Так, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про заставу", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Іпотекодавець чи позичальник не відноситься до категорії осіб, які є суб'єктами Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) .

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), що повною мірою відповідає лексичному значенню цього слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак установлений Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки зазначений Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є лише правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) не підлягає виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-492цс15, від 15 квітня 2015 року № 6-46цс15 від 27 травня 2015 року № 6-57цс15.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.