розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 02 березня 2016 року,

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 02 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого в свою чергу є ТОВ "ОТП Факторинг Україна", було укладено кредитний договір від 02 жовтня 2007 року № ML-010/053/2007, відповідно до умов якого було надано кредит в розмірі 161 286,08 швейцарських франків строком до 02 жовтня 2037 року.

На забезпечення належного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 02 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № SR-ML 010/053/2007.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором від 02 жовтня 2007 року № ML-010/053/2007утворилася заборгованість, яка згідно з наданим банком розрахунком станом на 08 жовтня 2014 року становить 167 804,04 швейцарських франків, яка складається із: 158 220,54 (2 126 858,72 грн) швейцарських франків - заборгованість за кредитом; 9 583,50 (128 824,93 грн) швейцарських франків - заборгованість за відсотками; 8 233 245,40 грн - пеня та штрафні санкції.

Як вказує позивач, у зв'язку з невиконанням кредитних зобов'язань, банком надсилалися вимоги позичальнику та поручителю про повне дострокове погашення заборгованості, однак станом на момент подання позову така вимога не виконана. Тому просив суд стягнути солідарно з відповідачів вказану суму заборгованості та судові витрати.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 02 березня 2016 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором в сумі 159 763,71 швейцарських франків, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 08 жовтня 2014 року становить 2 147 224 грн 26 коп., а також 1 000 000 грн пені.

Стягнуто с ОСОБА_4, ОСОБА_5 в дольовому порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3 654 грн 00 коп., тобто по 1 827 грн з кожного із відповідачів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 02 березня 2016 року та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором, а тому з нього та поручителя у солідарному порядку підлягає стягненню: заборгованість за тілом кредиту в сумі 158 220,54 швейцарських франків, частково заборгованість за процентами в межах строків позовної давності за період з 14 жовтня 2011 року по 14 жовтня 2014 року в сумі 1 543,17 швейцарських франків, та пеня в сумі 1 000 000 грн.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про те, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" є неналежним позивачем у справі, а тому не має права вимоги за позовом, не доведення відомостей до боржника щодо факту відступлення права вимоги, а також пропущення банком строку позовної давності для звернення до суду, є безпідставними та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", був укладений кредитний договір № ML-010/053/2007, за умовами якого банк надав кредит в розмірі 161 286,08 швейцарських франків строком до 02 жовтня 2037 року.

З метою належного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 02 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № SR-ML010/053/2007, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором за кредитним договором.

01 грудня 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору від 02 жовтня 2007 року № ML-010/053/2007, згідно з яким сторони домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору, у зв'язку із чим також був викладений в новій редакції графік платежів. ОСОБА_5 не заперечувала як поручитель стосовно умов договору, що підтверджується її підписом у додатковому договорі № 2.

25 листопада 2011 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір про відступлення права вимоги, внаслідок чого ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за кредитним договором від 02 жовтня 2007 року № ML-010/053/2007 та договором поруки від 02 жовтня 2007 року № SR-ML010/053/2007.

Разом з тим, факт відступлення права вимоги та доведення цих відомостей до боржника та поручителя, підтверджується досудовими вимогами від 16 вересня 2014 року, в яких ПАТ "ОТП Факторинг Україна", як кредитор за кредитним договором, вимагає дострокового виконання боргових зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання вимоги.

Однак, ОСОБА_4 було здійснено останній платіж на погашення заборгованості за кредитом 02 вересня 2010 року, а на погашення процентів за користування кредитом - 02 червня 2011 року.

Також, суди дійшли правильного висновку, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 02 березня 2016 року залишити без змін.