Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Завгородньої І.М., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства "Лекхім-Харків" про визнання дій неправомірними та незаконними, визнання незаконними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 03 листопада 2015 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Лекхім-Харків" (далі - ПрАТ "Лекхім-Харків") про визнання дій неправомірними та незаконними, визнання незаконними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 01 лютого 2013 року він працює на підприємстві ПрАТ "Лекхім - Харків" на посаді програміста. Починаючи з квітня 2013 року, на підприємстві впроваджується розрахункова комп'ютерна програма "ІТ-підприемство" для адміністративного та бухгалтерського обліку, яка повинна працювати спільно з комп'ютерною програмою 1С. Також для спільної роботи необхідно перенос початкових залишків товару та грошей по банківським рахункам. Він як програміст 1С був відповідальним за написання програм, які виконували зазначені функції. З приводу впровадження зазначеної комп'ютерної програми між ним та керівником відповідача - головою правління ОСОБА_5, виникла трудова суперечка та 13 грудня 2013 року останній запропонував позивачеві знайти собі іншу роботу. З січня 2014 року виробничих завдань до нього не надходило та у травні 2014 року його перевели на тимчасову роботу. 19 червня 2014 року йому зменшено розмір окладу у два рази, а виплату премії - у 5 разів без пояснень та попередження про зміну істотних умов праці. 07 липня 2014 року з його робочого столу забрали комп'ютер який передали до іншого відділу Після цього у липні 2014 року його ознайомили з наказом про звільнення з 30 вересня 2014 року за скороченням штату, з яким він не згодний. Позивач звертався до голови правління із заявою про надання йому копії колективного договору, але йому було відмовлено. Крім того, керівництво підприємства ігнорувало його звернення про застосування до нього податкової соціальної пільги на податок з доходів фізичних осіб як для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, неправомірно запросило довідку про те, що дружина позивача не використовує вказану пільгу. У зв'язку з чим позивач не скористався пільгою у липині 2014 року. Позивач вважає, до нього з боку адміністрації підприємства упереджене ставлення та дискримінація, економічним підґрунтям до чого є введення в дію розрахункової програми "ІТ-підприємство".

Враховуючи викладене та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просив суд визнати неправомірними та незаконними дії відповідача щодо витребування довідки з місця роботи дружини позивача та щодо відмови в отриманні соціальної податкової пільги, зобов'язати відповідача зробити перерахунок податку з доходу фізичної особи з наданням позивачеві зазначеної податкової пільги за липень 2014 року; визнати незаконними та скасувати накази від 19 червня 2014 року № 43 (у частині, що стосуються позивача), від 22 липня 2014 року № 5З-К та від 23 липня 2014 року № 54-К в цілому; зобов'язати відповідача надати йому можливість ознайомитись і отримати копію колективного трудового договору; поновити його на місці роботи за фахом програміста, з окладом 6 000 грн, виплативши різницю в окладах з часу його зменшення (з 19 червня 2014 року) до часу поновлення його розміру; зобов'язати відповідача надати йому технічні завдання на кожну роботу окремо, з прийняттям таких робіт Актом виконаних робіт; рекомендувати відповідачеві звільнити ОСОБА_6 з підстав, передбачених ст. 40 КЗпП України чи надати йому іншу роботу; зобов'язати відповідача мати посадові інструкції на всіх програмістів, що працюють, з визначенням напрямків відповідальності працівника та кваліфікаційних вимог до нього; відшкодувати завдану внаслідок дискримінації моральну шкоду у розмірі 254 820 грн.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2014 року відмовлено у прийнятті доповнення до позовної заяви ОСОБА_4 до ПрАТ "Лексім-Харків" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 03 листопада 2015 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2014 року змінено, в частині відмови у зобов'язанні ПрАТ "Лекхім-Харків" виплатити різницю у окладах з моменту зменшення окладу по час відтворення та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди - скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Зобов'язано ПрАТ "Лекхім-Харків" здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_4 за період з 19 червня 2014 року по 19 серпня 2014 року виходячи із окладу 6 000 грн та виплатити ОСОБА_4 грошові кошти відповідно до такого перерахунку.

Стягнуто з ПрАТ "Лекхім-Харків" на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 500 грн.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови задоволення вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 337 ЦПК України установлено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 01 лютого 2013 року головою правління ПрАТ "Лекхім-Харків" ОСОБА_5 був виданий наказ № 9-К, яким внесені зміни в структуру та розклад підприємства, зокрема, введено в канцелярію посаду інженера-програміста з окладом 6 000 грн, а також прийнято на роботу ОСОБА_4 на вказану посаду з 01 лютого 2013 року.

Встановлено, що 04 липня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою про застосування податкової соціальної пільги, у зв'язку з чим йому було запропоновано надати документ про невикористання такої пільги його дружиною, відповідно до ст. 169.4.1 Податкового кодексу України (2755-17) .

07 липня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача щодо безпідставного зменшення виплати йому премії за липень 2014 року.

Оскільки помилки, допущені бухгалтером щодо нарахування премій та застосування податкової соціальної пільги на час ухвалення рішення судом першої інстанції були виправлені, позивачеві була донарахована та виплачена премія у розмірі 621 грн 03 коп., перерахована та сплачена належним чином відповідна сума у зв'язку із застосуванням податкової соціальної пільги, правильним є висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову з цих питань.

Крім того, відповідно до ст. 169.4.1 Податкового кодексу України (2755-17) право на отримання податкової соціальної пільги до доходу, нарахованого на користь платника податку виникає у одного з батьків, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, а тому не суперечить вимогам закону витребування відповідачем відомостей про невикористання такої пільги дружиною позивача.

Згідно з наказом від 19 червня 2014 року № 43-К у штатний розклад АТ "Лекхім-Харків" внесені зміни та встановлено посадовий оклад інженера-програміста канцелярії ОСОБА_4 у розмірі 3 000 грн.

Наказом від 22 липня 2014 року № 53-К начальника планового відділу зобов'язано з 22 липня 2014 року внести зміни до штатного розкладу з виведенням з нього посади інженера-програміста з окладом 3 000 грн; виконуючого обов'язки начальника відділу кадрів підготувати наказ про попередження інженера-програміста ОСОБА_4 про майбутнє звільнення з роботи з 30 вересня 2014 року у зв'язку із скороченням його посади; підготувати звіт про заплановане звільнення працівників за скороченням штату; 30 вересня 2014 року підготувати наказ про звільнення ОСОБА_4

Наказом від 23 липня 2014 року № 54-К в.о. начальника відділу кадрів зобов'язано у триденний строк попередити ОСОБА_4 про майбутнє звільнення через два місяці після попередження про звільнення, відсутність вільних вакансій та неможливість його подальшого працевлаштування.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Отже, правильними є висновки судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання наказів від 19 червня 2014 року № 43 (у частині, що стосується позивача), від 22 липня 2014 року № 53-К та від 23 липня 2014 року № 54-К, оскільки підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників, а також штатний розпис.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що підлягають задоволенню вимоги позивача про оплату йому праці згідно з попередніми умовами за період з 19 червня 2014 року по 19 серпня 2014 року та про відшкодування моральної шкоди, оскільки на ПрАТ "Лекхім-Харків" мали місце зміни в організації виробництва про що у визначені строки у ч. 3 ст. 32 КЗпП України позивач не був повідомлений.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.

Отже, рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні, тому в силу вимог ч. 3 ст. 332 ЦПК України це рішення підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 03 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.