Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції в Чернівецькій області, Головного управління юстиції в Чернівецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 1 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 7 квітня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, який у подальшому було уточнено, посилаючись на те, що посадові особи відділу державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції в Чернівецькій області (далі - ВДВС Хотинського РУЮ в Чернівецькій області) без поважних причин не виконали вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 березня 2012 року в частині цивільного позову про стягнення на його користь грошових коштів з боржника. Цими протиправними діями йому завдано майнової шкоди у вигляді нестягнутих з боржника належних йому за рішенням суду грошових коштів. Крім того, зазначеними протиправними діями та протиправною бездіяльністю, яка визнана такою судовими рішеннями, а також наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності державних виконавців за місцем роботи, з боку посадових осіб ВДВС Хотинського РУЮ в Чернівецькій області, йому завдано моральної шкоди, яку він оцінював у розмірі 34 463 грн.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_4 просив суд стягнути з Держави України, ВДВС Хотинського РУЮ у Чернівецькій області, Головного управління юстиції у Чернівецькій області як розпорядника коштів, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області майнову шкоду у розмірі 6 667,83 доларів США, що становить 160 072 грн 57 коп. та моральну шкоду у розмірі 1 500 Євро, що становить 38 400 грн.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 1 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 7 квітня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_4 у відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 1 тис. грн з державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного рахунку через Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області. У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частково задовольняючи позов, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що преюдиційними судовими рішеннями бездіяльність державних виконавців щодо виконання вироку суду в частині вирішення цивільного позову визнано протиправною, чим позивачу завдано моральної шкоди. При цьому, визначаючи розмір шкоди, враховуючи надані докази, суди вірно застосували роз'яснення, надані судам у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) (з відповідними змінами) "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", положення ст. ст. 23, 1167 ЦК України та виходили із вимог розумності та справедливості.

Відмовляючи у стягненні майнової шкоди, розмір якої позивач визначив у сумі невиконаного вироку суду в частині цивільного позову, суди вірно виходили з того, що до ВДВС Хотинського РУЮ в Чернівецькій області, як до юридичної особи (ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження"), не переходить зобов'язання боржника, яким є - ОСОБА_5 - за виконавчим документом. Присуджені з відділу державної виконавчої служби на користь стягувача кошти мають компенсаційний характер. При цьому позивач має довести сукупність таких складових для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності, а саме неправомірні дії державних виконавців при виконанні виконавчих документів, завдання шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями державних виконавців й завданою шкодою.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, судові рішення є законними і обгрунтованими й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 1 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 7 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.