Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності у порядку спадкування за законом за касаційною скаргою ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_7, на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18 березня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року його батько - ОСОБА_5 та брат - ОСОБА_6 звернулися до нотаріуса із заявою про включення його до кола спадкоємців після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року матері - ОСОБА_8 Цього ж дня він разом із ними подав заяву про прийняття спадщини, а саме належної спадкодавцю 1/3 частки квартири АДРЕСА_1. Вказував, що у цей час він разом з братом проживав у вищевказаній квартирі, проте у них почали виникати суперечки, а згодом відповідачі взагалі відмовилися надавати правовстановлюючі документи для оформлення права власності на спадкове майно.

Посилаючись на викладене, а також на те, що відповідачі заперечують його право на частку у спадковому майні і він позбавлений можливості оформити спадщину, ОСОБА_4 просив суд визнати за ним право приватної власності на 1/9 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_8

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 18 березня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 права приватної власності на 1/9 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_8 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позов, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що ОСОБА_4 разом із відповідачами: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, прийняв спадщину у вигляді 1/3 частки спірної квартири після смерті матері - ОСОБА_8, так як відповідачі, які раніше частково прийняли спадщину, виразили свою волю та добровільно надали згоду про включення позивача, який пропустив строк для прийняття спадщини, до кола спадкоємців, подавши нотаріусу в порядку ч. 2 ст. 1272 ЦК України відповідну заяву. У зв'язку з цим доводи касаційної скарги з посиланням на норми ст. ст. 1269, 1270 ЦК України є безпідставними, оскільки позивач пропустив строк для прийняття спадщини, а спадкоємці письмово погодились на подання ним заяви про прийняття спадщини. Отже, права позивача підлягають захисту, оскільки відповідачі, заперечуючи факт прийняття ним спадщини та не надаючи йому правовстановлюючих документів на спірну квартиру, позбавляють його можливості оформити права власності на належну йому частину спадкового майна.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують на законність судових рішень не впливають.

Отже, судові рішення є законними і обгрунтованими й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_7, відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.