розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, який діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_5, до ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_7, про вселення, виселення та позбавлення права користування житловим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 лютого 2016 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_4, який діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_5, звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_6 та її малолітня донька - ОСОБА_6 проживають у АДРЕСА_2, яка на підставі договору дарування від 29 грудня 2014 року належить його малолітній донці - ОСОБА_5 Зазначав, що відповідачі, які вселилися у квартиру зі згоди колишнього співвласника, у добровільному порядку висилятися з квартири не бажають, чим здійснюють перешкоди власнику у користуванні та розпорядженні своїм майном.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_4 просив суд вселити його разом з дочкою, власником - ОСОБА_5 у спірну квартиру, з якої висилити відповідачів, позбавивши їх права користування житловим приміщенням.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 лютого 2016 року, позов ОСОБА_4, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, задоволено. Виселено та позбавлено права користування житловим приміщенням ОСОБА_6 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення. Вселено ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом із батьком ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позов, суди, правильно застосувавши положення ст. ст. 319, 321, 383, 391 ЦК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що відповідачі, які вселились та проживали за згодою попереднього співвласника квартири, добровільно звільнити її не бажають, а тому новий власник квартири в особі її законного представника, який не є членом сім'ї відповідачів, має право на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні свої майном.

При цьому суди вірно вважали, що право членів сім'ї власника користуватися квартирою може виникнути та існувати лише за наявності права власності на цю квартиру в особи, членом сім'ї якого вони є, а з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 5 листопада 2014 року № 6-158цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Доводи касаційної скарги про те, що питання про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою шляхом зняття з реєстрації місця проживання вже було предметом судового розгляду і рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2015 року у задоволенні такого позову попередньому власнику було відмовлено безпідставні, так як зазначене рішення не є преюдиційним, оскільки стосується інших сторін у справі та інших фактичних обставин справи. Крім того, у позові було відмовлено не по суті, а у зв'язку з невірно обраним способом судового захисту.

Отже, судові рішення є законними і обґрунтованими й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 лютого 2016 року залишити без змін.