Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Червинської М.Є., суддів: Кафідова О.В., Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Броварського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Броварської районної державної адміністрації Київської області, державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_6, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Апстар Контінентал Юкрейн", про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку, за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 12 квітня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2015 року Броварський міжрайонний прокурор звернувся до суду з указаним позовом, в якому на підставі положень статей 84, 149 ЗК України просив визнати незаконним та скасувати рішення Зазимської сільської ради Броварського району від 28 жовтня 2003 року № 128 "Про вилучення із користування та зарахування до земель запасу земельної ділянки"; визнати незаконним та скасувати рішення Зазимської сільської ради від 17 листопада 2004 року № 305-18- ХХІV, яким затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельну ділянку площею 21,5326 га ТОВ "Апстар Контінентал Юкрейн" під будівництво комплексу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" в межах с. Зазим'я; визнати незаконним та скасувати рішення Зазимської сільської ради від 01 серпня 2012 року № 830-25-VІ, яким ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо передачі у довгострокову оренду на 49 років земельної ділянки площею 21,5326 га для будівництва комплексу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" в АДРЕСА_1; визнати незаконним та скасувати рішення Зазимської сільської ради від 15 листопада 2012 року № 1012-29-VІ, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право довгострокової оренди земельною ділянкою та передано ОСОБА_6 в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 21,5324 га (земель рекреаційного призначення) для будівництва комплексу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" в АДРЕСА_1; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 21,5324 га (земель рекреаційного призначення), укладений 17 грудня 2012 року між Зазимською сільською радою та ОСОБА_6, терміном на 49 років для будівництва комплексу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" в с. Зазим'є; зобов'язати ОСОБА_6 повернути державі земельну ділянку площею 21,5324 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оціночною вартістю 41 988 180,00 грн.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2015 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення Зазимської сільської ради від 01 серпня 2012 року № 830-25-VI, яким ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо передачі в довгострокову оренду на 49 років земельної ділянки, площею 21,5326 га, для будівництва комплексу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" в АДРЕСА_1.
Визнано незаконним та скасовано рішення Зазимської сільської ради від 15 листопада 2012 року № 1012-29-VI, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право довгострокової оренди земельної ділянки та передано ОСОБА_6 в оренду терміном на 49 років земельну ділянку, площею 21,5324 га (земель рекреаційного призначення), для будівництва комплексу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" в АДРЕСА_1.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 21,5324 га (земель рекреаційного призначення), укладений 17 грудня 2012 року між Зазимською сільською радою та ОСОБА_6, терміном на 49 років, для будівництва комплексу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" в АДРЕСА_1.
Зобов'язано ОСОБА_6 повернути земельну ділянку, площею 21,5324 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, територіальній громаді в особі Зазимської сільської ради Броварського району Київської області.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 12 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У решті рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі перший заступник прокурора Київської області,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та рішення апеляційного суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає відхиленню на таких підставах.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що на підставі рішення Зазимської сільської ради Броварського району від 28 жовтня 2003 року № 128 із користування Вище-Дубечанського держлісгоспу вилучено земельну ділянку площею 3,44 га та зараховано її до земель запасу.
Рішенням Зазимської сільської ради від 28 жовтня 2003 року № 110 погоджено місце розташування земельної ділянки площею 25 га (із них 3,438 га - вкриті лісом, 20,562 га - сінокоси, 1,0 га - болота) під будівництво комплексу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" в адміністративних межах Зазимської сільської ради та надано дозвіл ТОВ "Апстар Контінентал Юкрейн" на розробку проекту відведення земельної ділянки.
Рішенням Зазимської сільської ради від 17 листопада 2004 року № 305-18-ХХІV затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельну ділянку площею 21,5326 га з кадастровим номером НОМЕР_1 ТОВ "Апстар Контінентал Юкрейн" під будівництво комплексу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" в межах с. Зазим'я.
15 лютого 2005 року між ТОВ "Апстар Контінентал Юкрейн" та Зазимською сільською радою Броварського району Київської області укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 21,5326 га, розташованої в межах села Зазим'є Броварського району Київської області.
Згідно з договором суборенди від 21 січня 2011 року ТОВ "Апстар Контінентал Юкрейн" передало в суборенду ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 21,5326 га, розташовану в межах села Зазим'є Зазимської сільської ради Броварського району Київської області - під будівництво комплексу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23 грудня 2011 року за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на комплекс відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташований за адресою: АДРЕСА_1, площею 53,2 кв. м.
Рішенням господарського суду м. Києва від 07 червня 2012 року розірвано договір оренди земельної ділянки від 15 лютого 2005 року № 641, укладений між ТОВ "Апстар Контінентал Юкрейн" та Зазимською сільською радою Броварського району Київської області, та зобов'язано вказане товариство передати Зазимській сільській раді земельну ділянку загальною площею 21,5326 га, розташовану в межах села Зазим'є Зазимської сільської ради Броварського району Київської області.
Згідно з актом прийому-передачі від 29 червня 2012 року ТОВ "Апстар Контінентал Юкрейн" передано Зазимській сільській раді Броварського району Київської області земельну ділянку, площею 21,5326 га.
Після передачі спірної земельної ділянки до земель запасу сільської ради, рішенням Зазимської сільської ради від 01 серпня 2012 року № 830-25-VІ ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо передачі в довгострокову оренду на 49 років земельної ділянки площею 21,5326 га для будівництва комплексу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" в АДРЕСА_1.
Рішенням Зазимської сільської ради від 15 листопада 2012 року № 1012-29-VІ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право довгострокової оренди земельною ділянкою та передано ОСОБА_6 в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 21,5324 га (земель рекреаційного призначення) з кадастровим номерам НОМЕР_2 для будівництва комплексу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" в АДРЕСА_1.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що при наданні у користування відповідачу спірної земельної ділянки рекреаційного призначення, куди також входить і прибережна захисна смуга річки, всупереч вимогам чинного законодавства не виготовлявся проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, не проведена державна землевпорядна експертиза, відомості стосовно встановлення водоохоронної зони р. Десна в технічній документації із землеустрою відсутні, водоохоронну зону не відображено на планово-картографічних матеріалах технічної документації, що тягне за собою визнання незаконними рішень сільської ради, на підставі яких відповідач ОСОБА_6 отримала в оренду спірну земельну ділянку, то і договір оренди земельної ділянки площею 21,5324 га, укладений 17 грудня 2012 року між Зазимською сільською радою та ОСОБА_6, підлягає визнанню недійсним.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, які були задоволенні, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність таких позовних вимог та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовив. В решті з рішенням місцевого суду, яким було відмовлено у задоволенні вимог, суд апеляційної інстанції погодився та залишив рішення без змін.
Так, судами обох інстанцій було відмовлено у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування рішень Зазимської сільської ради Броварського району від 28 жовтня 2003 року № 128 "Про вилучення із користування та зарахування до земель запасу земельної ділянки" та від 17 листопада 2004 року № 305-18-ХХТV, яким затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельну ділянку ТОВ "Апстар Контінентал Юкрейн" під будівництво комплексу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" в межах с. Зазим'я.
Такого висновку суди дійшли встановивши, що вилучення спірної земельної ділянки відбулося за згодою землекористувача, якому було відшкодовано збитки та втрати внаслідок вилучення земельної ділянки відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (284-93-п) та від 17 листопада 1997 року № 1279 (1279-97-п) , і який відповідно до наданих до суду письмових пояснень не має претензій до відповідачів.
Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" (284-93-п) передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Крім того судами при вирішенню спору у відповідній частині було враховано, що Броварською районною державною адміністрацією Київської області було погоджено місце розташування земельної ділянки під будівництво комплексу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" та із проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду товариству встановлено. Що відповідними органами були встановленні обмеження на використання спірної земельної ділянки, зокрема, щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг малих річок та водойм. Так, згідно з висновком № 6-1115 від 31 серпня 2004 року державної землевпорядної експертизи представлений на державну землевпорядну експертизу проект землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства та діючим нормативно-технічним документам і оцінюється позитивно при умові виконання зауважень, вказаних у пункті 3 висновку.
При цьому встановивши відсутність підстав для задоволення позову у зазначеній частині позовних вимог, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності за заявою відповідача.
Рішення місцевого суду у вказаній частині Броварським міжрайонним прокурором Київської області, а також органами, в інтересах яких звернувся прокурор, в апеляційному порядку не оскаржено, у касаційній скарзі доводів на спростування відповідних обставин не зазначено.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу. Про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до положень статей 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі лісогосподарського призначення, водного фонду, рекреаційного призначення.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.
Згідно із положеннями частини першої статті 3 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.
Частина друга статті 3 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що до водного фонду України належить: поверхневі води, природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.
Відповідно до пункту "а" частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами.
Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоч і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду.
Згідно із положеннями статті 4 ВК України, статті 58 ЗК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) до таких земель відносяться землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Статтею 88 ВК України передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.
Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 85 ВК України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.
Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зокрема Верховним Судом України у правовій позиції по справі № 6-182цс 14 від 19 листопада 2014 року зазначено, що відповідно до положень частини четвертої статті 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність) лише на умовах оренди громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, тощо.
Виходячи із системного аналізу положень статті 88 ВК України, Порядку № 434, Постанови № 486 Верховним Судом України зазначено, що розмір та межі прибережних захисних смуг встановлювались за проектами землеустрою (термін та зміст за статтями 50- 54 Закону України "Про землеустрій"), а на землях населених пунктів відповідно до існуючих на час встановлення конкретних умов забудови, а при наданні в користування земельних ділянок навколо зазначених та інших водних об'єктів, у разі відсутності землевпорядної документації (документації із землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, збереження водних об'єктів повинно бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови № 486 з урахуванням конкретної ситуації.
Так, судами встановлено, що відповідачеві спірна земельна ділянка передана у тимчасове користування на підставі договору оренди для використання в рекреаційних цілях. Пунктом 26.3 спірного договору оренди передбачено, що згідно з рішенням Зазимської сільсьської ради Броварського району Київської області № 1012-29-VІ від 15 листопада 2012 року орендар попереджений про те, що частина земельної ділянки, яка передається в оренду згідно з кадастровим планом, а саме: прибережна захисна смуга уздовж ріки Десна, захисна смуга уздовж затоки ріки Десни, повинні використовуватись відповідно до вимог статті 61 ЗК України.
З урахуванням вказаного, апеляційний суд дійшов правильного висновку про безпідставність вимог прокурора, недоведеність порушення права та охоронюваного законом інтересу держави чи органів держави за захистом яких він звернувся.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.
Отже, підстав для скасування оскаржуваних рішення судів першої (в нескасованій частині) та апеляційної інстанцій немає, а тому їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.
Керуючись статтями 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2015 року (в нескасованій частині) та рішення апеляційного суду Київської області від 12 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
М.Є. Червинська
О.В. Кафідова
Л.М. Мазур
Т.О. Писана
О.В. Попович